«… І свічка плакала в скорботі »

 

                                                          Не дай задути в темряві свічу,

  Коли затужать поминальні дзвони

                                                       І потьмяніють  золотоікони

                                                        Від чорної розпуки і плачу.

                                                                              Наталя Данилюк

   У  четверту суботу листопада щорічно всі українці – і в Україні і за її межами – відзначають сумний і болючий День пам’яті жертв голодоморів 1932 – 1933 років.

    За підрахунками українських та зарубіжних дослідників,  його жертвами стали від 7 до 10 млн. людей.  Третина всіх померлих від голоду діти.  Більше, ніж півстоліття правду про причини й небачений масштаб злочину проти українського народу приховували. Дослідження розпочалися лише наприкінці 80-х років минулого століття.                                 

   Похоронним дзвоном по всій нашій землі прокотилася страшна чума  Голодомору. Ніколи світ не бачив такого  штучно створеного лиха. Ніколи горе настільки великого масштабу не спіткало українців, коли понад 10 мільйонів людей  просто щезли з лиця  землі, ніби й не народжувалися, не росли, не кохали,не сміялися, не жили…

   На знак вшанування пам’яті жертв Голодомору в Україні в Перегінській центральній міській бібліотеці організовано тематичну книжкову виставку – пам'ять «… І свічка плакала в скорботі». 

    У  виданнях, які представлені на виставці, переконливо розкриваються причини, перебіг, масштаби та наслідки цієї страшної події,яка забрала мільйони життів безвинних людей.

   До книжкової  експозиції  увійшли праці  істориків, міжнародних діячів, громадських активістів, які доклали зусиль, аби  розсекретити і оприлюднити архівні документи   про найстрашнішу трагедію в історії українського народу.

Із старшокласниками проведено годину реквієм  по такій же темі.

    Про страшну трагедію 1933 року наша землячка, поетеса Наталя Данилюк присвятила вірш «Свічка пам’яті», який присутнім продекламувала художній керівник народного дому Віра Абрам.

https://drive.google.com/file/d/1M7PEoNy_kGXye21h69QfYIbPaGATuf0t/view?usp=sharing

   Пам’ятати і знати про жахливу трагедію нашого  народу – мало. Її потрібно носити  у душі, у серці. Бо ті нещасні люди вмерли за щось, вони не боролися, не воювали і не відстоювали своє право на життя. Їм не дали такої змоги. Більшість з них просто згасла на очах. І не тому ми маємо пам’ятати про це, бо так треба, бо воно колись було, а тому , що це – наша історія, наша правда. Українців нищили, вбивали, морили голодом,та вони йшли, падали, але вставали, піднімали один одного і ступали далі. Це має бути пересторогою для майбутніх поколінь, щоб таке більше ніколи не повторилося.

   Вони для нас – зразок волі і терпіння, приклад святих мучеників на землі. Вони варті частинки серця істинного українця, а також пошани кожного, хто може  назвати себе Людиною.

   Всіх жителів  селища запрошуємо взяти участь у відзначенні дня пам'яті жертв Голодомору "Вогонь скорботи в серцях навіки", який відбудеться 27 листопада о 16 годині біля могили Січових Стрільців.