28 липня в Перегінському музеї відкрито музейну експозицію «Задля цього варто жити» присвячену діяльності покійного вчителя-географії Перегінської №1 ЗОШ І-ІІІ ступенів із понад 50-тирічним стажем, вчителю-методисту, відміннику народної освіти, наставнику та мудрому виховнику не одного покоління школярів, одній із найвідоміших постатей у шкільному туризмі та краєзнавстві не тільки рідної Івано- Франківщини, але й України – Роману Корниловичу Свистовичу.
Тут зібрались його колеги по туризму, рідні та знайомі.
Ведуча Віра Абрам перегорнула сторінки його цікавої біографії. Так вже сталося, що історик за дипломом, Роман Свистович майже все своє життя пропрацював вчителем географії. І більшість із них – у Перегінській СШ№1. У своїй роботі себе повністю віддавав дітям, школі, улюбленому предмету. Як згадують його колеги по роботі: «Це була людина дуже привітна, енергійна, веселої вдачі, всебічно розвинена і знаюча. Це був справжній інтелігент». В числі перших в районі Роману Корниловичу присвоїли вищу кваліфікаційну категорію і встановили звання «Вчитель-методист».
Роман Свистович був справжнім патріотом рідної землі. Його активна туристично-краєзнавча робота у школі стала справжнім прикладом для наслідування.
А дочка Галина Гринечко-Свистович продовжила розповідь про батька, про його захоплюючі туристичні походи.
Невтомний мандрівник Роман Свистович багато уваги та часу віддав дорослому туризму. Протягом 1970-1990р.р. Р. Свистович у складі групи туристів області та України побував у серйозних категорійних походах на Камчатці, Таймирі, Сіхоте-Аліні, Тянь-Шані, в Саянах, на Алтаї, Хребті Черського, Приполярному Уралі. З далеких мандрівок привозив мінерали та гірські породи, створивши чудову приватну колекцію.
Ще одне із захоплень вчителя – це фото- та кіносправа. Його фотороботи, його колекція слайдів-діапозитивів(близько 15 тис. кадрів) із далеких мандрівок були унікальними. Свій фото-слайдо-доробок вчитель використовував у своїй щоденній праці на уроках, як ілюстрації до природних явищ, природних ландшафтів і т.д. Ними ділився із іншими вчителями географії району та області. А також його фотографії використано у фотоальбомах про Прикарпаття.
На відкриття експозиції прибули колеги по туризму:
Красій Роман Павлович– в минулому заступник голови обласної федерації по туризму Прикарпаття,- розповів, що Роман Корнилович пройшов не тільки Карпати, Кримські гори, Приполярний Урал, Кавказ, Західний та Східний Саян, Алтай та Якутію, Примор’я, Тянь-Шань, Таймир та на Камчатцу , а й свою любов до рідного краю, до туризму посіяв по всій нашій області, не тільки в Перегінську. Він був всюди. Завдяки його зусиллям Центр дитячого туризму переїхав з Коломиї до Івано-Франківська. Якщо на той час, коли він почав займатися туризмом у нас було 10 туристських організацій у області, то сьогодні їх більше 500. Людям прищеплюють любов до рідного краю, до активних подорожей.
Куцук Oмелян Йосипович,– старший тренер збірної команди України зі спортивного орієнтування, заслужений працівник фізичної культури і спорту України, заслужений тренер України, – щорічно є ініціатором сходження на одну з карпатських вершин в честь Романа Свистовича. Омелян Куцук почав із спогадів про свій педагогічний шлях, який розпочався з Перегінська, де він працював учителем фізкультури. «Саме з далеких 60тих років минулого століття зародилася наша дружба із Романом Свистовичем. Ми були одні із перших туристів з Прикарпаття, хто пройшов не тільки Карпати, а й вийшли за межі Карпат. Першим таким походом був сорокаденний похід на Алтай. Роман Корнилович був великий педагог, ніколи не кричав на дітей. У відповідь діти також поводили себе відповідно, поважалт свого наставника» Також Омелян Йосипович згадав Дмитра Волошина, активного послідовника туристичної справи Свистовича, який, на жаль, у 2012році трагічно загинув після підкорення найскладнішої кавказької вершини Ушба. Для експозиції музею пан Омелян подарував книгу Богдана Тимківа «Штурмани лісових трас», де є спогади Романа Корниловича.
Згадували вчителі, які працювали разом з Романом Корниловичем:. Ганна Миколаївна Ковалевич, Новицька Юлія Миронівна, Попович Василь Миколайович
Найтеплішими словами звучали спогади учнів Романа Корниловича:Сухоцького Андрія та Тодоріва Володимира та інші, які були ініціаторами створення бронзового погруддя , яке було встановлено в приміщенні музею і освячено о. Василем Бойчуком.
Пам’яті Вчителя присвятив свою поезію його колишні учні (о.Дмитро Халус, вчителька Перегінської школи Наталія Тодорів.
Дочка Галина Романівна подякувала всім присутнім за працю і теплі слова. «Особлива щира моя подяка колишнім учням тата, бо саме їм належить ініціатива створення в Перегінському музеї меморіальної експозиції пам’яті свого Вчителя. Це дуже зворушливо для нашої родини. Саме цим чудовим людям, їх моральній та матеріальній допомозі завдячуємо, що тепер в музеї є ця прекрасна картина на стіні із найвищою вершиною наших Ґорґан – горою Сивулею (автор–івано-франківська художниця Олена Матура) і погруддя Романа Свистовича (робота відомого скульптора Ігора Семака з Калуша). Хочу від всієї родини і від себе особисто сказати найщиріші слова глибокої подяки Петрові Ганцюку, Миколі Лесюку, Романові Семку, Василеві Семку, Михайлові Федірку, Володимиру Атаманчуку, Ярославу Люкляну, Надії Волошин, Оксані Витвицькій, Роману Кореню. А також щиро вдячна гостям з Івано-Франівська, Калуша, Рожнятова і всім тут присутнім за добре слово і пам’ять про нашого дорогого тата».
Оригінальним та незабутнім доповненням до дійства в музеї став той факт, що саме в день відкриття експозиції невелика група колишніх учнів Романа Корниловича здійснила сходження на гору Сивулю ,присвятивши її своєму Вчителеві. Про це сходження в експозиції буде нагадувати камінь, принесений із Сивулі із написом 28.07.19
Завершився захід виступом Галини Романівни Гринечко-Свистович і Софійки Болонної (наймолодшої внучки Романа Свистовича), які заспівали відому туристичну пісню «Люди ідуть по світу» в українському перекладі Зеновія Медюха.
https://www.youtube.com/watch?v=5Vptx7NEP4o
У своїх спогадах Роман Корнилович згадував і ніби передбачив сьогоднішню подію : «І як приємно через багато років зустрітися з людиною, якій ти продемонстрував перший крок у туризмі, прищеплював навики орієнтування на місцевості, вчив любити природу, рідний край. Задля цього варто жити!»
Дочка Галина Романівна подякувала всім присутнім за працю і теплі слова. «Особлива щира моя подяка колишнім учням тата, бо саме їм належить ініціатива створення в Перегінському музеї меморіальної експозиції пам’яті свого Вчителя. Це дуже зворушливо для нашої родини. Саме цим чудовим людям, їх моральній та матеріальній допомозі завдячуємо, що тепер в музеї є ця прекрасна картина на стіні із найвищою вершиною наших Ґорґан – горою Сивулею (автор–івано-франківська художниця Олена Матура) і погруддя Романа Свистовича (робота відомого скульптора Ігора Семака з Калуша). Хочу від всієї родини і від себе особисто сказати найщиріші слова глибокої подяки Петрові Ганцюку, Миколі Лесюку, Романові Семку, Василеві Семку, Михайлові Федірку, Володимиру Атаманчуку, Ярославу Люкляну, Надії Волошин, Оксані Витвицькій, Роману Кореню. А також щиро вдячна гостям з Івано-Франівська, Калуша, Рожнятова і всім тут присутнім за добре слово і пам’ять про нашого дорогого тата».
Оригінальним та незабутнім доповненням до дійства в музеї став той факт, що саме в день відкриття експозиції невелика група колишніх учнів Романа Корниловича здійснила сходження на гору Сивулю ,присвятивши її своєму Вчителеві. Про це сходження в експозиції буде нагадувати камінь, принесений із Сивулі із написом 28.07.19
Завершився захід виступом Галини Романівни Гринечко-Свистович і Софійки Болонної (наймолодшої внучки Романа Свистовича), які заспівали відому туристичну пісню «Люди ідуть по світу» в українському перекладі Зеновія Медюха.
https://www.youtube.com/watch?v=5Vptx7NEP4o
У своїх спогадах Роман Корнилович згадував і ніби передбачив сьогоднішню подію : «І як приємно через багато років зустрітися з людиною, якій ти продемонстрував перший крок у туризмі, прищеплював навики орієнтування на місцевості, вчив любити природу, рідний край. Задля цього варто жити!»
В свій час Роман Корнилович був одним із кращих читачів бібліотеки, залишив на згадку та для використання користувачами бібліотеки зібрані понад 4000 коломийок нашого регіону та цінні фотографії. На даний час залишилась користувачами та постійними учасниками всіх заходів бібліотеки його дружина п. Любомира та продовжувачка його справи дочка Галина Гринечко.
Кажуть, що люди бувають схожі на вічнозелені дерева, навіть з плином часу вони не втрачають своєї сили і привабливості, і порам року вони не підвладні. Мабуть до таких належав покійний талановитий вчитель-географ Роман Свистович. Пам’ять його добрих справ , його чесного ім’я , його працьовитої, шляхетної і скромної вдачі, його високопрофесійності та відданості в педагогічній справі, його щирості та надійності в дружбі, любові та родинності в сім’ї залишилася поміж людей у спогадах, у повазі, згадках і справах, які живуть і досі поміж нас.
