Син Карпатської землі

 

                         

З душею – наче криця і з серцем – наче віск,

Між небо й землю дай підняться мислю сміло,

Щоб щирим, ждучим душам співали благовість

Мої слова. А злим – про суд страшний гриміли.

          1909 – 1942

 31 липня ц.р. минає 115 років від дня народження Осипа Мощури – поета, перекладача, культурно-просвітницького подвижника, дослідника Бойківщини.

 МОШУРА ОСИП – (справжнє ім’я Йосип Петрович Мошура). Народився 31 липня 1909 року в с. Перегінську Долинського повіту (зараз Калуський район) в родині лісорубів. Перші уроки освіти і виховання майбутній поет здобув у батьківській хаті. Не маючи змоги відвідувати школу, хлопчик запам’ятовував історичні події краю, а потім описував у віршах.Уже в дитячі та юнацькі роки був свідком пам’ятних історичних подій початку 20 століття: Першої світової війни, проголошення Західноукраїнської Народної республіки. Тому багато образів та епізодів у творчості поета висвітлюють сторінки тогочасної історії. Для поета другою домівкою став Народний дім. Тут він читав для односельчан свої вірші, брав участь у дискусіях на літературні суспільно-політичні теми. Вірші поширюються у рукописах. З 13 років працював разом з батьком на лісорозробках у фірмі «Глезінгер», а також згодом – продавцем кооперативи «Єдність».   Вперше свої вірші надрукував у львівській газеті « Народна справа» в 1936 році. Також друкувався на сторінках львівських часописів «Народна справа», «Неділя», «Українське юнацтво». «Христос - наша сила», «Лицарство пресвятої Богородиці», «Літопис Червоної калини», в календарях «Надія України» і «Золотий колос». У 1937 році працював у львівській газеті Народна справа», пізніше став редактором журналу «Відродження». В 1938 році зробив переспіви окремих розділів «Слово о полку Ігоревім».У 1939 році Осип Мошура повертається до рідного Перегінська, Працює у сільському відділеі зв’язку. Та мирне життя виявилось недовгим – почалася війна. Окупанти почали розправи над активістами Перегінська. Зброєю Осипа Мошури стали войовничі, антифашистські поетичні твори. 20 січня 1942 року його заарештували, вивезли до Станіслава, допити тривали багато днів. Знеможене тіло поета більше не протестувало проти насильницької смерті. Символічно - загинув у тридцятитрьохрічному віці.

 Така його доля. Рідні і нині не знають місця спочинку замордованого поета.

 На жаль, Осип Мошура не видав жодної збірки: все відтягував цю справу. Хотів відсіяти полову… Вірші його розпорошені по таких довоєнних часописах як от: ;Народна справа», «Дзвони», «Назустріч»,»Відродження»,»Неділя», «Літопис Червоної Калини», «Наш приятель», «Обрії», «Новий час», « Дажбог», «Вісті з Лугу» та інші, що виходили у Львову.

 Шкода, бо досі багато творів Осипа Мошури залишається у рукописах, це і рання пома «Крик століть», переспів «Пісні пісень» із Біблії, переклад Слово о полку Ігоревім». Краєзнавці час від часу зверталися до творчості О. Мошури: В. Волохін ще 1965 року підготував радіопередачу на обласному радіо, цікавився ним і журналіст М. Кубик; дуже багато для «розсекречення» таланту свого краянина Володимир Ковальчук. У Львові 2003 року за редагуванням Василя Чоповського вийшла збірка вибраного Осипа Мошури «Гей, видно село» - вірші, оповідання та дещо із «Споминів». В Перегінську пройшла її презентація.

 А в 2008 році вийшла друга. Більш повна збірка під назвою, задуманою ще в 1934 році самим автором «Тремтіння і пориви» - упорядник Василь Костюк. І так само презентація цієї книги пройшла в Перегінській центральній міській бібліотеці.

 В Перегінській центральній міській бібліотеці проведена літературна година «Син Карпатської землі», на якій присутні читали вірші Осипа Мошури.

Анастасія Юрчишин "Смерть лісаря"

Вероніка Країло "Верховина"

 Поезії Осипа Мошури хвилюють своєю душевною безпосередністю, глибиною християнської моралі, вмсоким національним чуттям і патріотизмом, щирою захопленістю Карпатським краєм, любов’ю до Батьківщини, рідного Перегінська… Він був самоуком, але такими ж «самоуками» були і Панас Мирний і Катерина Білокур (а її полотна високо поціновував Пабло Рікассо)… То невже, щоб побачити рідний талант, нам треба, щоб хтось із чужоземців вказав – це геніально? 

 До цієї дати у читальному залі діє книжкова виставка-пам’ять «Син Карпатської землі». На виставці представлена інформація про життєвий і творчий шлях митця. Запрошуємо до ознайомлення та перегляду!

Оленівка. Лють, розпач, ненависть, сльози

 

  Вшанування пам’яті жертв Оленівської трагедії 28-29 липня 2022 року

  У ніч з 28 по 29 липня 2022 року російськими окупаційними військами було здійснено теракт на території колишньої виправної колонії № 120 поруч з смт Оленівка, під час якого загинули українські військовополонені – захисники «Азовсталі». Втратили життя понад 53 полонених, близько 130 було поранено.
  З серпня 2014 року установа перебуває в тимчасовій окупації та не працює, З 24 лютого 2022 року Збройні сили РФ на її базі створили фільтраційну в’язницю.
Здійснення заходів меморіалізації на державному рівні є важливим для вшанування пам’яті жертв трагедії у Оленівці. Йдучи назустріч  громадським запитам, народні депутати України про вшанування пам’яті Захисників та Захисниць України, учасників добровольчих формувань та цивільних осіб, які були страчені, закатовані або загинули у полоні в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України.
 В Перегінській центральній міській бібліотеці діє виставка – спомин «Оленівка. Лють, розпач, ненависть, сльози», присвячену вшануванню пам’яті жертв трагедії у Оленівці. Та пропонуємо ознайомитись з документальними фільмами, що присвячені цій трагедії «Барак 200. Фільм–реконструкція».

 Обстріл росією в’язниці в Оленівці – це українська Катинь. Катування і вбивства українських військовополонених – це порушення Женевських конвенцій.
Ми знаємо про злочин російських окупантів, ми вшановуємо пам’ять усіх, хто загинув у цій страшній війні, ми не пробачимо та обов’язково Переможемо! 

Українська Державність: мрія поколінь

                            Свою Україну любіть.
                                                                                                                    Любіть її… Во врем’я люте,
                                                                                                                    В останню, тяжкую минуту
                                                                                                                    За неї Господа моліть.
                                                                                                                                    Т. Шевченко

   

     15 липня  ми втретє святкуємо День Української Державності, Це свято припадає на День хрещення Київської Русі і є символом багатовікової історії українського державотворення. 

Не випадково духовність є основою державності.
    Саме в цей день князь Володимир прийняв християнство як державну релігію. Ця подія є першою згадкою про окрему українську державу, яку описує «Повість минулих літ».
     День Української Державності – день, який підтвердить тисячолітню історію нашої культури, нашої самобутності. традицій та звичаїв.
     Сьогодні це свято набуло особливого значення.
   Повномасштабна війна росії змусила нас зрозуміти існування Української державності, як надію на щасливе майбутнє, надію на свободу і мир.
    Україна для кожного з нас не просто земля, де ми народилися, де жили наші предки. Вона є цілим світом звичок, уявлень і почуттів, які ми сприймаємо з дитинства.
     Ми повинні знати свою історію, щоб нами не маніпулювали, адже ворог постійно привласнює та переписує українську історію.
   В Перегінській центральній міській бібліотеці діє книжкова виставка-екскурс «Українська Державність: мрія поколінь». На виставці представлені книги про історичні етапи українського державотворення, національні  символи України, особистості державотворення,. які знайомили читачів з шляхом боротьби, випробувань, розвитку української держави та її багатомільйонного народу. 

   Також в бібліотеці демонструвався  документальний фільм «Скарби Української державності».

   Вітаємо усіх українців і Україну з Днем Української Державності!

Єднаймося!

Зичимо усім українцям і Україні найшвидшої Перемоги, миру та процвітання!

Орієнтир для молоді

  

  Профорієнтаційна робота – один з важливих напрямків роботи бібліотек з молоддю. Це системна робота, що включає в себе надання інформації про різні професії та популяризацію профорієнтаційної літератури.
   Одним із найважливіших кроків у житті кожного є вибір професії. Від того, яким буде цей вибір залежить, як складеться подальше життя. Для прийняття правильного рішення при виборі професії необхідно враховувати ряд факторів – власні побажання, психологічні особливості та можливості й потреби ринку праці. Своє майбутнє ми визначаємо задовго до останнього шкільного дзвоника.
   Безумовно, якісна вища освіта є важливою складовою в житті кожної людини, вона дозволяє рухатися вперед та досягати своєї мети. Освіта забезпечує впевненість і власних думок, позицій, ідей. Наявність якісної освіти змінює ставлення до вас і підвищує ваш   статус. Зробити правильний професійний вибір – значить знайти своє місце в житті, визначити свою долю.
  Ми запрошуємо усіх бажаючих, а особливо учнів випускних класів, до Перегінської центральної міської бібліотеки переглянути матеріали та літературу, які представлені на виставці «Орієнтир для молоді». 

 

   Читачів бібліотеки також знайомлять з Інтернет ресурсами, за допомогою яких вони мають змогу отримати всю необхідну інформацію щодо навчання та побудови кар’єри, отримати необхідні знання і навички. визначити свої сильні та слабкі сторони, віртуально відвідати компанії та отримати кваліфіковані консультації кар’єрних радників.

Обереги української родини

   

   «З родини йде життя людини»– говорить українська народна мудрість.
  Родина – що може бути важливішим від сімейного вогнища, де ти можеш розслабитися, відпочити, а також отримати душевну рівновагу. Родина – це найближчі тобі люди, які завжди готові допомогти, підтримати у скрутну хвилину. Тільки з членами своєї родини ти можеш розділити свої радощі, досягнення, а також невдачі та важкі моменти життя. Саме тому День родини, що святкується в Україні щорічно 8 липня, є надзвичайно важливим для кожного з нас.       Інколи буває, що ми забуваємо про важливість родинного вогнища, перестаємо цінувати одне одного, мета ж цього свята знову згуртувати членів родини.
  Зародження  міцної та дружної сім’ї починається  з традицій та цінностей, які передаються українцями з покоління в покоління.
  Українська родина завжди була і залишається осередком збереження духовної і культурної спадщини нації. Саме тут кожна людина черпає сили та натхнення. Справжня родина робить людину більш згуртованою, душевною та стійкою.
  До найродиннішого свята в Україні пропонуємо перегляд книжкової виставки-інсталяції «Обереги української родини», яка організована в Перегінській центральній міській бібліотеці. Література, представлена на виставці, розповідає про давні традиції українського народу про створення родини, виховання дітей в любові до людей, природи, рідного краю, мови, пісні. 

   Особлива увага приділена літературі, що присвячена оберегам української родини, завдячуючи яким, народ зберіг свою родовідну пам’ять, історію, культуру. Виставка розкриває взаємовідносини в родині, допомагає правильно виховати підростаюче покоління в гармонії та родинному затишку.
  Тож зичимо кожній родині міцного здоров'я, благополуччя, миру, злагоди та любові! Нехай щасливими і вдячними зростають діти! Нехай шану та повагу мають дорослі! Нехай для кожного родина залишається надійною фортецею, тим місцем, де завжди зрозуміють, підтримають і допоможуть!

Ми – велика українська родина! Разом – до Перемоги!