Образ Богоматері у творчості українських письменників

   

   Свята Мати, Божа Мати, Діва Марія — це ім'я відоме кожному християнину. Мати, що дала життя Синові Божому, що віддала найдорожче - свою дитину - на муки заради спасіння людства.

   Образ Божої Матері викликав і викликатиме безкінечну кількість талановитих художніх відгуків у образотворчому та словесному мистецтві. 

   Марія - це вселенський символ доброти, жертовності, чистоти, святої материнської любові. Про Богородицю писали і пишуть чимало письменників - знаменитих і невідомих, романтиків і постмодерністів.

    8 вересня(за новим церковним календарем), на християнське свято Різдва Пресвятої Богородиці, з якого починається річне коло церковних свят, для користувачів Перегінської центральної міської бібліотеки була підготовлена викладка та літературний огляд на тему: «Образ Богородиці в українській літературі». У розмові, як і на викладці, згадали твори авторів: Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки, Ольги Кобилянської, Василя Стефаника, Миколи Хвильового,  Уласа Самчука, , Ліни Костенко, , Нестора Чира, Богдана Томенчука, Любомира Михайліва, Надії Дички , твори наших перегінських поетес Любові Соломчак , Наталі Данилюк та багатьох інших літераторів. Всі вони звертаються до осмислення вічно прекрасного образу Богоматері, як найвищого прояву гуманізму і самопожертви, який надихає й надихатиме нові покоління письменників, що осмислюють велич материнської любові і самозречення.

    Символіка образу Богородиці розкриває високе духовне начало, внутрішню силу, уміння гідно зносити усі випробування і страждання, а також найвищий прояв гуманізму і самопожертви. Тому образ Святої Матері, що дала світові Спасителя і надію на майбутнє, заступниці людей, надихатиме нові покоління митців.

  Поети та письменники  і зараз  багато пишуть про Божу Матір, щиро вірячи в те, що її доброта і всепрощення знову врятують людство та допоможуть нашим воїнам здобути перемогу у  цій війні.