Де спокій і тиша...

       14 вересня(за переведеним церковним календарем), на свято Воздвиження Чесного Хреста, у Перегінській  центральній міській бібліотеці було проведено віртуальну слайд-подорож "Де спокій і тиша..." по альбому фотографій відомого краєзнавця, активістки селища, авторки поетичної збірки і водночас активної користувачки бібліотеки Галини Гринечко «На гору  Чуриків у Свято Воздвиження Чесного Хреста» .

        Це  фоторозповідь  про Свято Воздвиження Чесного Животворящого Хреста Господнього на горі Чуриків,  що поблизу села Закреничне в Калуському районі на Івано-Франківщині. Тут в горах на висоті 850 метрів над рівнем моря збудовано СВЯТОПОКРОВСЬКИЙ МОНАСТИР, який повинен стати  обителлю для багатьох монахів, котрі присвятили своє життя Богові.

    Архівні матеріали свідчать про багатьох подвижників монастиря і про його останнього ігумена Йова, який відзначався  великою святістю чернечого життя.

   Першої руйнації монастирю завдали монголо–татари, котрі, як переповідають легенди, їхали Чорним лісом і побачили на горі якесь дуже дивне сяйво — то блищали на сонці позолочені бані монастирської церкви. Коли підібралися ближче, не могли з рівнини зорієнтуватися, де те «сяюче» місце, бо монастир розташувався на висоті 850 метрів у сідловині гірської вершини. Тоді ординці спіймали батька з донькою, які несли монахам сир на пожертву, і після катування вивідали дорогу та сплюндрували обитель. Згодом її руйнували ще двічі. Востаннє це сталося в 1668 році: після пограбування татари спалили монастир разом із братією, що, на відміну від попередніх разів, уже не чинила опору, а лише молилася.  Відродити монастир, вдихнути життя в це святе місце було найзаповітнішою — ще дитячою — мрією ігумена Василя Коваля, який після монаших свячень отримав ім’я Іван, бо з юних літ, незважаючи на войовничий атеїзм радянської системи, дуже хотів стати монахом. Коли висвятився, отримав парафію в Закреничному і збудував там церкву, владика Софрон Дмитерко дав дозвіл на відродження монастиря, і так почався процес збирання коштів та будматеріалів.

   Монастир будувався винятково на пожертви. Тепер на вершину гори прокладено дорогу , якою вже може навіть проїхати вантажівка, а спершу будматеріали носили на плечах. Збудувано каплицю, церкву та монастирський корпус . Монастир  є обителлю для багатьох монахів, які посвятять своє життя Богові.

   Варто звернути увагу на те, що первісною назвою сучасної гори Чуриків була назва Киріяк. Це слово грецького походження і означає «Господня гора». Така назва наштовхнула дослідників на думку, що даний монастир був заснований вихідцями з Афону дуже давно. Але це важко підтвердити.

   Видозміна назви цієї гори ймовірно сталася після татарської навали. Слово «чурик» татарського походження. До речі, в Криму є вершина такої ж назви. Отже, це татарське слово означає «погоріла гора» або «погорілий верх». Саме так назвали її завойовники дивлячись, як у вогняних язиках догорають будівлі монастиря.

   Церква, а разом з нею і село живе активним духовним життям: кожного дня служиться Літургія, діє молодіжна організація «Божа Благовість».