Низький уклін українським Матерям

 

  Берегинею кожного роду, кожної сім’ї є мудра Жінка – матір. Для кожного з нас саме її образ є найріднішим, найближчим, найдобрішим, найдорожчим ! А наша любов до Матері – безмежна та вічна !   Найдорожчою людиною в нашому житті завжди була, є і буде мама. Мама завжди поруч, бо бути ангелом-охоронцем призначено їй самим Богом.

     Мама – це наймиліше у світі слово. В цьому слові все: ніжність, доброта, любов і піклування. Воно відлунює різними прекрасними мелодіями і колисковими піснями. Воно пахне польовими квітами та натрудженими руками. В ньому безсонні ночі, нескінченні хвилювання. Мама – це символ безмежної любові, великої душі, символ життя.

    У цей сонячний травневий день хочеться щиро подякувати всім матерям за повсякденну турботу, невтомну працю, велике терпіння, за безсонні ночі, безмежну любов, ніжні руки, ласку і тепло. Любіть та цінуйте своїх матерів, піклуйтеся про них, показуйте своїми добрими ділами і гідним життям, що вони виростили достойних синів та дочок. 

 До Дня матері працівники Перегінської центральної міської  бібліотеки спільно із викладачем класу образотворчого мистецтва Перегінської ДШМ Оксаною Матішак підготували виставку учнівських робіт присвячених Дню Матері «Мамина весна»  та влаштували книжкову виставку у вікні «Образ Матері в художній літературі».

Увазі користувачів бібліотеки пропонуємо добірку віршів поетеси Наталі Данилюк.

НАТАЛЯ ДАНИЛЮК «МАМА РОЗСИПАЛА СОНЦЕ…»

Мама розсипала сонце 

у нас під вікном –

жовті чубаті нарциси 

розкрили долоні, 

леза листочків 

розрізали ґрунту рядно,

вітру кивають 

голівоньки ніжні і сонні.

Мама блакить заплела

у волосся весні –

крокус-метелик

обтрушує зрошені крильця,

квітень його пеленає

в ранкові пісні,

спати вкладає під вечір

у тепле кубельце.

Мама, як щедра весна, 

розплескала тепло –

і розмаїття тюльпанів 

стрункими рядами 

вздовж огорожі 

строкатим огнем зацвіло, 

двір оживився, 

немов петриківський орнамент.

Мама посіяла слово

в дитячій душі...

Слово зійшло,

ніби сонцем обніжені квіти,

тягнеться в небо

проз вії густих споришів...

Світить.

НАТАЛЯ ДАНИЛЮК «МАМИНА ЛЮБОВ»

Таке життя – шалена колісниця, 

Яка крізь нетрі мчиться напролом!.. 

І добре, що зринають рідні лиця 

У пам’яті, овіяні теплом.

Що можна доторкнутись до дитинства, 

Де все таке намолене, просте, 

Як Божий дар святого материнства, 

Як паросток, що з-під землі росте...

Нехай стезя до правди вужча й вужча, 

Й куди не глянеш – терня, болота... 

Та мамина любов непроминуща, 

Безмежна, всепрощаюча, свята.

Вона у вирві – рятівна мотузка, 

Яка мене тримає на плаву. 

Хай мрії розбиваються на друзки, 

Та я до світла тягнуся, живу,

Ще змалечку злеліяна у слові, 

У чистоті пісень і молитов, 

Де щирість материнської любові 

З упадку піднімала знов і знов,

І дарувала у зневірі крила, 

В сльозі – розраду, в гніві – каяття... 

Спасибі, мамо, що благословила 

Мою дорогу у земне життя!