До істини – Франковими шляхами

 

   27 серпня  народився видатний український письменник, поет, публіцист, перекладач, учений, громадський і політичний діяч Іван Франко. Цього року відзнача'nmcz 169 річницz з дня народження письменника. Творча та наукова спадщина Івана Франка, без перебільшення, грандіозна…

    Літературна спадщина такої геніальної особистості як  Іван Франко є золотим фондом України. Його твори вчать нас думати, розуміти  та відчувати, а також позиціонувати себе нацією, гідною поваги та захоплення. Кожен твір письменника – це ідея загальнонаціональної єдності та автентичності.

   До річниці народження видатного українського письменника, поета, драматурга та публіциста Івана Яковича Франка у Перегінській центральній міській бібліотеці презентовано виставку-портрет «Іван Франко – поет національної честі» 

   До відома користувачів :Іван Франко став першим професійним українським письменником, який заробляв на життя літературною працею.

   У гімназії сидів на останній парті, але міг майже дослівно переказати розповіді вчителів на заняттях. У п’ятому класі під час уроків, які вважав нецікавими, читав Шекспіра в німецькому перекладі.

   У гімназійні роки, залишившись без батьків, заробляв на життя репетиторством. Із тих коштів зібрав величезну на той час бібліотеку – понад 500 томів.

    Чотири рази його ув’язнювала австрійська влада (у 1877, 1880, 1889 і 1892 роках).

   Володів 14 мовами. Поет, прозаїк, фольклорист, перекладач, публіцист, філософ, економіст, політик, громадський діяч. Сучасники називали його «академією в одній особі».

   Писав твори не лише українською, а й польською, німецькою, іншими мовами. Перекладав на українську в тому числі з давньої вавилонської, давньоіндійської, давньоарабської, давньогрецької, східних мов.

Чекаємо на допитливих читачів у бібліотеці. 

«Україна єдина!»

   24 серпня 2025 року   Україна відзначає 34-річницю проголошення Незалежності.

   34-у річницю Незалежності України ми зустрічаємо в умовах повномасштабного вторгнення росії. Новини про загибель наших військових та мирних жителів, ворожі обстріли та руйнування затьмарюють це свято.Українці ніколи не хотіли війни, але багато століть мусили воювати, щоб здобути собі право жити на своїй землі так, як вони хочуть. Мусили воювати, щоб боронити свою землю від войовничих сусідів, щоб чужинці не заводили в українській оселі своїх порядків, не насаджували чужу мову й віру. Із часів Руси-України наші предки йшли до цієї знаменної події – ухвалення Акту проголошення незалежності, однак тільки 1991 року ми повернули незалежність.

   Виставка-інсталяція  «Україна єдина!», яка діє  на абонементі Перегінської центральної міської  бібліотеки, і на якій представлені книги, що розкривають тернистий шлях України до незалежності, героїчні сторінки національно-визвольної боротьби, постаті видатних діячів, котрі зробили вагомий внесок у становлення нашої держави. , нагадає нам про визначні битви українських вояків. Визначні не з погляду розміру армій та кількості зброї, визначні за глибиною народної пам’яті про них та впливу на історичну долю України. Ці битви й бої, перемоги й поразки наших предків зробили Україну Україною, а нас — українцями. Ми ніколи не забудемо тих, хто захищав Україну!

        Боротьба триває. Сьогодні кожен з нас на своєму фронті захищає рідну землю.

В бібліотеці проведено літературні  поетичні читання "Всім серцем любіть Україну!"

   Ми низько схиляємо голови в пам’ять про тих, хто в часи великих випробувань йшов у бій під синьо-жовтим стягом та поклав своє життя за Україну; вшановуємо найкращих доньок та синів, які ціною власного життя, під окропленим кров’ю і пробитим кулями українським прапором, сьогодні відстоюють нашу державність. Молимося за наших воїнів, які гордо та мужньо дають відсіч ворогу.

   Віримо, що скоро державний прапор майорітиме над усією благословенною Україною!

Ми  переможемо!

З Днем Незалежності України! Слава Україні! Героям Слава!

Торгівля людьми – сучасний прояв рабства

            

          30 липня у світі відзначається Всесвітній день протидії торгівлі людьми, який був проголошений Генеральною Асамблеєю ООН у 2013 році для підвищення поінформованості громадськості про цю проблему і привернення уваги до тяжкого становища мільйонів людей, які потерпіли від цього злочину, а також заохочення людей активно допомагати і протидіяти цьому злочину.

Торгівля людьми – це здійснення незаконної угоди, об’єктом якої є людина, а так само вербування, переміщення, переховування, передача або одержання людини, вчинені з метою експлуатації, у тому числі сексуальної, з використанням обману, шахрайства, шантажу, уразливого стану людини або з застосуванням чи погрозою насильства, з використанням службового становища або матеріальної чи іншої залежності від іншої особи.

Особа, яка вважає себе постраждалою від торгівлі людьми, має право звернутись до суб’єкта надання адміністративної послуги за допомогою.

Якщо раніше поняття «торгівля людьми» охоплювало здебільшого сексуальне рабство, то сьогодні воно увібрало широкий спектр форм: від трудової експлуатації до нелегальної трансплантації органів.

Україна є однією з перших країн Європи, яка у 1998 році встановила кримінальну відповідальність за торгівлю людьми (стаття 149 ККУ). Торгівля людьми – це форма сучасного рабства та порушення прав людини, яка не втрачає своєї актуальності й у   XXI столітті для жодної країни світу.

На сьогодні для українців, в умовах воєнного стану, ризик потрапляння   в ситуацію торгівлі людьми як всередині країни, так і за її межами став ще більшим, Багато громадян переїхали із зони бойових дій в інші регіони або за кордон та шукають нову роботу.

У країнах Європи понад 140 тис. осіб потрапляють у ситуацію, пов’язані з насильством та сексуальною експлуатацією, кожну сьому постраждалу від торгівлі людьми особу використовували для зайняття проституцією. В Україні за 30 років від торгівлі людьми постраждали близько 300 тис. осіб.

До Всесвітнього  дня боротьби з торгівлею людьми в Перегінській центральній міській бібліотеці розгорнуто виставку - застереження «Торгівля людьми – сучасний прояв рабства», на якій представлені книги, брошури, буклети, пам’ятки — з порадами, як не стати жертвою та куди звертатися по допомогу.

Також, проведено круглий стіл з працівниками бібліотеки, відділу культури, служби у справах дітей та сім´ї де було обговорено ризики торгівлі людьми в умовах сьогодення. Через війну зросли ризики для жінок, дітей та людей, що змушені виїхати зі своїх домівок. Вразливі категорії населення стають легкою мішенню для торговців людьми.

                                                Для уникнення потрапляння до рук работоргівців дотримуйтесь наступних правил:

Тримайте власні документи при собі.

При виїзді за кордон знайдіть контакти українських посольств.

Підготуйте способи зв’язку рідних або друзів із вами.

Перевіряйте сумнівну інформацію у юриста.

Будь пильним!

Під виглядом працевлаштування, навчання чи допомоги можуть приховуватись небезпеки.

Важливо пам'ятати, що торгівля людьми - це серйозна проблема, але знання та обізнаність можуть допомогти нам захистити себе та інших.

Запрошуємо усіх охочих переглянути матеріали, обговорити прочитане та поділитися думками. 

Запрошуємо до ознайомлення!

Андрей Шептицький: державник, богослов, меценат

 

Сьогодні,  29 липня 2025 р. виповнюється 160 років від дня народження   визначного церковного, культурного, громадського і політичного діяча, Митрополита Української греко-католицької церкви Андрея Шептицького (1865-1944).

Митрополит Андрей Шептицький, який сприяв розвитку і зміцненню української Церкви та культури, був людиною, для якої віра, молитва та служіння ближнім завжди стояли на першому місці. Особливо це важливо в умовах нинішньої війни.

«Я дуже хотів би обтерти сльози з очей тих, хто плачуть, потішити кожного, хто сумує, покріпити кожного, хто слабкий чи немічний, уздоровити кожного, хто хворий, просвітити кожного, хто темний! Я хотів би стати всім для усіх, щоби всіх спасти...», - писав у одному з численних листів митрополит Андрей Шептицький. Школи, лікарні, притулки для сиріт, храми та музеї, засновані й фінансовані Шептицьким, його праця на ниві просвітництва та захисту прав людини стали прекрасним зразком утілення добрих намірів у конкретні справи.

Роман Марія Олександр граф Шептицький прийшов на світ 29 липня 1865 року в родовому маєтку в селі Прилбичах Яворівського повіту на Львівщині в аристократичній українсько-польській сім'ї. Початкову освіту здобув вдома. Закінчивши Краківську гімназію, вступив на військову службу, однак незабаром через хворобу залишив її. Навчався в Ягеллонському університеті у Кракові. 1887 р. подорожував Україною, познайомився з істориками Михайлом Грушевським та Дмитром Антоновичем. Шептицького дуже вразив Антонович, який, дізнавшись про своє українське коріння, відчув себе цілковитим українцем.

Після подорожі до Риму остаточно обрав духовний шлях і постригся у ченці монастиря Василіан. Пройшовши курс богословської академії в Римі, був висвячений на священника. 1899 року призначений єпископом Станіславським, а вже наступного року - архієпископом Львівським, митрополитом Галицьким. На цій посаді Шептицький залишався до кінця свого життя.

За час свого служіння значно розбудував греко-католицьку церкву як в Україні, так і за кордоном та органічно пов'язав її діяльність з українським національно-визвольним рухом першої половини ХХ ст.

Він є автором учення про історичну місію української церкви у справі відновлення єдності східної та західної церков. Будучи одним із найбагатших людей Галичини, щедро спонсорував українські культурно-просвітницькі товариства, надавав стипендії молодим митцям, заснував Національний музей у Львові, земельний банк, народну українську лікарню та Греко-католицьку богословську академію, що стала єдиним у Польщі українським вишем, підтримував українську економічну діяльність, сприяв відкриттю кооперативів. Як Галицький митрополит був депутатом Віденського парламенту та Галицького сейму. Під час Другої світової війни благословив створення нової Української держави, захищав євреїв від винищення їх фашистами і взагалі засуджував німецьку політику на Сході.

За час його керування на долю української церкви і українського народу в Галичині випали важкі і трагічні випробування – війни, конфлікти, репресії. Сім разів змінювалась влада – австрійська, російська, українська, польська, радянська, німецька і вдруге радянська. Окупаційні режими переслідували митрополита. А різні середовища звинувачували його у тому, що «зрадив» польську віру і пішов в українську церкву, українці заявляли про те, що він може латинізувати Греко-католицьку церкву. Митрополит не погоджувався з несправедливістю і злом, хто б його не вчив, а це не подобалось політичним діячам, як українським, так і польським. Глава УГКЦ Андрей Шептицький був у вирі всіх подій, бо це стосувалось його церкви і вірних, він хотів Української держави для українського народу, розумів важливість релігійної єдності.

А. Шептицький написав понад 170 пастирських послань, в яких порушував релігійні, соціальні, побутові, економічні, національні, міжконфесійні проблеми.

Помер Андрей Шептицький 1 листопада 1944 року  й похований у підземеллі собору св. Юра. Його похорон у зайнятому радянськими військами Львові перетворився на грандіозну маніфестацію.

До ювілею в Перегінській центральній міській бібліотеці підготовлено книжкову виставку «Андрей Шептицький: державник, богослов, меценат». На виставці представлена література про життєвий шлях Митрополита та його богословську спадщину,  видання про діяльність митрополита та його внесок у розбудову української державницької думки ХХ століття.

              

                  

Запрошуємо читачів завітати до бібліотеки та познайомитися з книжковою виставкою  «Андрей Шептицький: державник, богослов, меценат».

Життя на межі революції і мистецтва

 

28 липня 2025 року виповнюється 145 років з дня народження видатного письменника, відомого українського політичного діяча Володимира Винниченка.

З З нагоди дня народження письменника в Перегінській центральній міській бібліотеці розгорнуто книжкову виставку-портрет «Життя на межі революції і мистецтва». де до вашої уваги підібрані кращі твори з багатогранної творчої спадщини письменника.

В історії національно-державного відродження, в українській літературі постать Володимира Винниченка виняткова. Відкривати, пізнавати його можна по-різному. Одні вбачають у ньому історика, політика, для інших – це письменник, а ще для декого – художник.

Драматург, прозаїк, публіцист, художник і політик. Перший український прем’єр-міністр і один з авторів універсалів Центральної ради. Все це – Володимир Винниченко, постать якого донині викликає бурхливі суперечки, приваблює і відштовхує, провокує і бере у полон своєю неповторністю. Він був письменником, твори якого викликали неабиякий інтерес суспільства, і, водночас, був політиком з лівими поглядами. А ще Винниченко стверджував, що Україна є і вірив, що рано чи пізно відбудеться її відродження. Особливо важливо нині звучить його заповіт: “Стійте всіма силами за Україну…”

Його літературна спадщина налічує чотирнадцять романів, десятки драматичних творів, понад сто оповідань, і кілька особистих щоденників. Винниченківські герої – люди внутрішньої боротьби, морального вибору та невтомного пошуку істини.

Особливий інтерес привертає період біографії Винниченка, пов’язаний із політичною діяльністю у роки української революції. Невиправний утопіст… Через переконання поєднати непоєднуване – соціалізм і націоналізм – його не сприйняла ані українська громада, ані більшовики. За свої революційні настрої Винниченку доводилося кілька разів втікати за кордон – то в Чехію, то в Німеччину, а у Франції залишитись назавжди…

В період еміграції Володимир Кирилович відкрив ще один свій талант – талант художника, дивуючи всіх своїми досягненнями. Майже сто картин – акварельні та олійні пейзажі, портрети, натюрморти й графічні композиції майстра захоплюють багатою кольоровою гамою. Всі вони експонувалися свого часу у Франції та за її межами.

Життя прозаїка тісно перепліталося із боротьбою за українську самобутність. Його пам’ятають, як принципового революціонера й геніального автора. Він говорив: “Тільки власними силами українського народу може бути здобуте справжнє визволення, як соціальне, так і національне”.

Винниченко жив і творив для нас, для майбутнього, твердо вірив у відродження Української нації.

Запрошуємо до перегляду.

" Українська ідея через мову і культуру" ( патріотична година)

 

     

 

   2025 рік.День Державності Україна відзначає лише четвертий раз. День Державності в Україні є значущим святом, яке носить сакральний та релігійний зміст для кожного українця.

   Кордони. суверенітет, народ сам обирає правителя і політичний устрій - це і є державність. державність з'являється тоді, коли народ усвідомлює, що вони одна спільнота. ідеться не тільки про політику і воєнну справу, державність - це культура, освіта, наука і мова. І саме останнє - "мова" роками заступала відсутність держави, і саме завдяки мові ми ще досі збереглися як нація. Донині історики сперечаються, коли почала зароджуватися українська держава.

    Про це, а саме про роль української мови в житті кожного українця йшла мова під час проведення патріотичної  " Українська ідея через мову і культуру". Захід , який провела методист Народного дому Василина Семкович,  був присвячений також  пам'яті Ірини Дмитрівни Фаріон —  української націоналістки, професорки Національного університету "Львівська політехніка", мовознавці: авторки десятка наукових монографій та понад 300-т наукових статей; Народної депутатки України VII скликання від ВО "Свобода": авторки/співавторки понад 15-ти законопроєктів, зокрема мовного закону зареєстрованого ще у січні 2012 року, текст якого певними політиками було закладено до нинішнього закону, але без важливих націєцентричних статей про мову.

    На заході йшла мова про сучасного носія української ідеї-Ірину Дмитрівну Фаріон. Посили, які вона несла від Тараса Григоровича Шевченка. Згадували  й Степана Бандеру, Дмитра Донцова, Миколу Міхновського, Олену Пчілку, Романа Шухевича, Організацію Українських Націоналістів та рух, визвольний рух УПА. 

   Учасники заходу були розчулені і разом із тим піднесені на дусі. Вони висловили свою вдячність та запропонували з цим матеріалом відвідати школи. У заході узяли участь працівники відділу культури селища Перегінське та вчителі, дружина військового, та інші  небайдужі глядачі та слухачі. Інформація побудила всіх до роздумів, тому після заходу була ще незапланована бесіда, всі ділилися своїми переживаннями та думками.

Своїми враженнями та роздумами про проведений захід поділилися: 

завідувачка Перегінською міською центральною бібліотекою Люба Абрам;

начальник відділу культури Перегінської селищної ради Світлана Худик;

                             вчитель Небилівського ліцею п. Надія;

поетеса Богдана Пілецька;

їмость Галина Балагура.

 

   Під час цього дійства всі спільно виконали Гімн України та  вшанували всіх борців за нашу Державність. Бо пам'ять про наших Героїв - це не тільки наш святий обов'язок, а й наше майбутнє.  

Книга – найкращий подарунок для бібліотеки

 

  Книга – найкращий подарунок для бібліотеки, а особливо від автора.

   Днями фонд Перегінської центральної міської бібліотеки поповнився новою книгою поетеси Богдани Пілецької «Багряне сонце».

 

   Ми приємно вражені та щиро вдячні за такий подарунок. Радіємо кожній новій книзі та дякуємо за підтримку нашої бібліотеки.

   Висловлюємо щиру подяку п. Богдані за подаровану нею книгу та запрошуємо користувачів бібліотеки ознайомитись з нею.