Поетичні рисунки Наталі Волошин

    Дарувати книги бібліотеці – давня і добра традиція. Завжди є люди, які роблять цю благородну справу.

   Перегінська центральна міська  бібліотека отримала книжковий подарунок від нашої землячки, члена літературного об»єднання «Горгани»- Наталії Волошин. 

 Поезія Наталі Волошин – цікава, різноманітна і неординарна. Наповнена радістю, болем , хвилюваннями і тривогами за нинішній день і день майбутній. Роздуми над життям, над непростою жіночою долею, спроби розгадати таємницю світу і пошуки свого призначення на цій землі – це ще не весь перелік тем, до яких звертається Наталія Волошин у своїй дебютній поетичній збірці з таємничою назвою «Загублене місто»

   Колектив бібліотеки висловлює щиру подяку авторці за подаровану книгу, яка обов’язково знайде свого читача і стане важливою частинкою нашого фонду! Бажаємо пані Наталі здоров’я, радості, добра,миру, натхнення та нових творчих злетів! 

Шляхами слов’янської культури

   Писемність, мова – то є душа кожної нації, її найцінніший скарб. У мові – наша давня й нова культура, ознака нашого національного визнання.

    Що ж для кожного з нас значить рідна мова, слова, які ми чуємо, що можемо написати і прочитати? Дуже багато! Без цієї мови, без букв не було б нашої нації – українського народу, не було б ні історії, жодної великої дати,  жодного великого імені.

   День слов'янської писемності й культури. Це свято відзначається щорічно 24 травня, саме в день вшанування пам'яті святих рівноапостольних Кирила й Мефодія, що заклали основу слов'янської писемності. Праці цих великих просвітителів стали спільним надбанням усіх слов'ян.

   У  Перегінській центральній міській бібліотеці до цього свята оформлено книжкову виставку «Шляхами слов’янської культури». 

 Найбільш відомою книгою про походження писемності на слов’янській мові є «Повість минулих літ».

  Виникнення письма має надзвичайно важливе значення в історії будь-якого народу.

   Слов’янську писемність було створено в IX ст., близько 862 року. Новий алфавіт отримав назву «кирилиця» на ім’я візантійця Костянтина, який, прийнявши чернецтво, став Кирилом. А допомагав йому в богоугодній справі освіти слов’янських народів старший брат Мефодій.

         Кирило створив слов’янську абетку на основі грецької, суттєво змінивши її, щоб передати слов’янську звукову систему. Згодом було створено дві абетки – глаголиця і кирилиця.

   Святкування пам’яті святих братів ще в старі часи мало місце в усіх слов’янських народів, але потім, під впливом різних історичних і політичних обставин, було забуте. На початку XІX ст., разом із відродженням слов’янських народностей, відновилася й пам’ять про слов’янських первоучителів. 1863 р. на Русі було прийнято постанову про відзначення пам’яті святих Кирила й Мефодія 11 травня (24 травня за новим стилем).

   Одночасно зі створенням абетки було розпочато роботу над перекладом з грецької на слов’янську Євангелія та Псалтиря. Кирило та Мефодій переклали зі старогрецької мови багато книг, що започаткувало слов’янську літературну мову і книжкову справу. У середньовічній Європі слов’янська мова стала третьою мовою після грецької та латинської, за допомогою якої поширювалося слово Боже.

   Двадцятирічна просвітницька діяльність Кирила та Мефодія і їх учнів мала всеслов’янське значення: вони підняли освіту і спільну культуру слов’янських народів на високий щабель, заклавши тим самим основи церковнослов’янської писемності, фундамент усіх слов`янських літератур.

Українці – нація героїв

 

                                                                                                                          Людино моя прекрасна,                  

                                  Тримайся за світ, борись!                                                                                                                                          Якщо і судилось впасти,  

                                     То тільки в небесну вись…

Наталія Данилюк

    День Героїв  - це вшанування пам’яті патріотів, які жертовно віддали своє  життя служінню українській нації, тих, хто боронив рідну Вітчизну до останнього подиху.

    У 1941 році Другий Великий Організації Українських Націоналістів постановив відзначити 23 травня як Свято Героїв. Травень було обрано тому, що саме в травні віддали своє життя у визвольній боротьбі кращі сини України в XX столітті. 3 травня 1924 року – головний ідеолог державної самостійності України початку XX століття один із авторів ідейних засад українського націоналізму Микола Міхновський. 25 травня 1926 року – провідник   української – визвольної боротьби 1917 – 21 років Симон Петлюра. А 23 травня 1938 року – перший Провідник УВО та ОУН полковник Євген Коновалець.

    В роки німецької, а згодом – радянської окупації це свято відзначалося у підпіллі та в українській діаспорі, а в 1991 році – повернулося в Україну.

     З нагоди відзначення Дня Героїв в Перегінській центральній міській бібліотеці  розгорнута ілюстративно - книжкова виставка  «Українці – нація героїв», яка більш детально знайомить  читачів з подіями та людьми які дали нашій історії яскраві приклади героїзму лицарів Київської Русі,  козаків Гетьманської Доби, січових стрільців та вояків Армії УНР, УПА та діячів ОУН. На виставці представлені матеріали про героїв новітніх – Небесної Сотні та тих, які сьогодні віддають свої життя за соборність та незалежність нашої Батьківщини.

Цей день є символом незборимості української нації.

Вишиванка цвіте над Україною

 Одягнімо вишиванки, друже,

Як одвічний предків талісман.

Хай не буде серед нас байдужих

І один в нас буде отаман.

   День вишиванки в Україні відзначають щорічно – в третій четвер травня. Цього тривожного року цей день припадає на 19 травня. День української вишиванки  відзначається  щорічно з  2006 року і це національне свято, а не державне.

   У розмаїтті  українського декоративного мистецтва художнє вишивання посідає одне з провідних місць. Це улюблений і здавна поширений різновид народної творчості. Адже для вишивання не потрібно складних пристосувань. Колись за кількістю й довершеністю вишитих рушників, сорочок,скатерок, які дівчина підготувала до свого весілля, судили про її працелюбність. Уміння серцем відчувати навколишню красуй відтворення її в узорах кожна дівчина змалечку вчилась у своєї матері, бабусі.

  Вишивка в Україні – світ краси й фантазії, поетичного осмислення навколишньої природи, схвильована розповідь про думки й почуття людини, світ натхненних образів, що сягають давньої міфології, звичаїв і уявлень наших предків.

  У вишивці яскраво й повно розкрилася душа народу, споконвічне прагнення до прекрасного, високорозвинене почуття ритму, композиційної міри  в побудові орнаменту,гармонії кольорових поєднань. 

  Цікавою та змістовною стала бібліотечна виставка «Вишиванка цвіте над Україною», яку організовано в Перегінській центральній  міській бібліотеці. На сторінках періодичних видань та монографій дослідженні історії та розвиток українського вишивання.

  Найпривабливішими є книги, ілюстровані  старовинними зразками вишитих узорів та українського народного костюму різних регіонів України, а саме:  

-Захарчук-Чугай Р. В. Українська народна вишивка[Текст] / Р.В. Захарчук-Чугай: : Західні області України. – К.: Наукова думка, 1993. – 189 с. : іл., табл., фото. 

 -Кара-Васильєва Т. Українська вишивка [Текст] / Т. Кара-Васильєва, А. Чорноморець; 2-е вид. – Київ; Либідь, 2005. – 160 с., іл.

-Свйонтек І. Вишивки Гуцульщини [Текст] / Ірина Свйонтек : Мистецтво геометричного орнаменту та колориту. : Альб. 2, ч. 1; 100 узорів. – Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2005. – 288 с. – (Серія «Вишивки Карпат).

-Свйонтек І. Гуцульські вишивки Карпат [Текст] / Ірина Свйонтек : Мистецтво геометричного орнаменту та колориту. : Альб. 4. [навч. посіб.] : Астральний (зоряний) орнамент. – Львів: Апріорі, 2016. – 264 с. : іл., табл., фото.

-Свйонтек І. Вишивки Гуцульщини [Текст] / Ірина Свйонтек : Мистецтво геометричного орнаменту та колориту. : Альб. 5; 100 узорів. – Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2005. – 288 с. – (Серія «Вишивки Карпа

-Українська вишивка[Текст] / Т Кара-Василевська. – К.: Мистецтво, 2002. – 262 с. : іл., табл.,фото. 

Це книги,  за яким можна визначити кому вона належала, в який час створена, з якого регіону. 

Працівники бібліотек взяли участь у флешмобі, організованому відділом культури Перегінської селищної ради .

            Тож у цей нелегкий час любім свій край, робім все для того, щоби наші нащадки мали можливість побачити в своїх родинах мистецькі твори  предків і нехай вишиванка єднає наш український народ у цей важкий для України час! 

«Величне і прекрасне слово Мати! Від неї все на світі! Навіть світ…»

   Щороку навесні, у другу неділю травня, в Україні відзначається День матері – одне з головних родинних свят, присвячене найріднішій жінці в житті кожної людини. Однак , цього року цей день припав на дуже нелегкий для всієї України, для українського народу, для українських  воїнів і їх матерів час, адже сьогодні вже понад 70 днів Українська держава веде визвольну війну з московією.

   Століттями історію вершили чоловіки, але за кожним, навіть сильним воїном, стояла жінка – його мати, дружина, дочка, сестра, які завжди оточували їх турботою. За кожним подвигом героя – його мати - водночас ніжна та неймовірно сильна жінка, яка оберігає свого сина молитвами та благословенням.

   Шановні матері, ваша стійкість є не меншим подвигом, ніж стійкість ваших синів у бою. Працівники Перегінської центральної міської бібліотеки вітають вас із Днем Матері. Нехай ваші домівки оминають тривоги та життєві негаразди, а серце хай завжди зігрівають щира людська повага та любов. Нехай Господь посилає вам здоров’я, витримку  та сили на багато-багато років. Мирного неба, добра, шани і вдячності від людей.

   А для всіх Матерів  презентуємо виставку-інсталяцію творчих робіт учнів Перегінської дитячої школи мистецтв відділу образотворчого мистецтва викладач Оксана Матішак "Тобі, найдорожча у світі", поєднаних із поезією поетів рідного краю, які в своїх віршах висловлюють любов та подяку своїм Матерям, а також вірші, присвячені сучасним подіям в Україні.

   Пропонуємо увазі всіх Матерів, користувачів бібліотеки та всіх небайдужих українців нову поезію Наталі Данилюк: 

Мужній воїне...

Мужній воїне, ти не зустрів

Свій Великдень у рідній світлиці,

Бо в горнилі запеклих боїв

Ти спиняєш вогні й блискавиці.

Ти на варті спокійного сну

Й материнських казок для малечі,

Ти борониш вкраїнську весну

І обвітрені крила лелечі…

Ти собою не раз затуляв

Від пекельного залпу степи ці,

Щоб родюча і щедра земля

Усміхалась колоссям пшениці,

І за руку з маленьким дитям

Йшла спокійно усміхнена мати,

Буйно квітло під небом життя,

І тулилися вишні до хати.

Хай Всевишній тебе береже

Й великодні розраджують дзвони!

Твоє сильне й надійне плече

Наше небо тримає й боронить.

                                               Мій Господь не виїхав за межі…

Мій Господь не виїхав за межі…

Він ще тут, на лінії вогню:

Знов дітей виносить із пожежі

І латає воїнам броню.

Мій Господь не виїхав, Він з нами

Бореться щосили за життя,

Крадькома втирає сльози мами

І втішає злякане дитя.

Мій Господь в холодному окопі

В мокрих берцях чистить автомат,

Він забув про затишок і спокій,

Як і кожен втомлений солдат…

Він стоїть, вдивляючись на чатах

В темний і зловісний горизонт,

Поки шиють допізна дівчата

Теплі речі воїнам на фронт…

І готують вправні господині

Їжу для нужденних та бійців.

Мій Господь стоїть у самоти́ні

І стискає тризуб у руці…

Він виносить тіло побратима

Із горнила лютої борні,

І Його скорбота невтишима,

І, як ночі, темні Його дні…

Мій Господь не виїхав нікуди!..

Хай кремлівський біситься кумир,

Та Господь в строю із нами, люди,

Крок за кроком наближає мир

                                                        Тільки б зі щитом...

Тільки б не на щиті, тільки б зі щитом!..

Вдома батьки чекають з рудим котом,

Мамин город не скопаний, татів сад,

Поки в руках стискаю свій автомат,

Поки, зціпивши зуби, я рвуся в бій,

Щоби задати перцю орді лихій!

Їм не хазяйнувати на цій землі,

Де мої предки здавна ростили хліб,

Де я малим босоніж біг по росі

І дослухавсь до звуків і голосів

Літніх цикад і коників-стрибунців,

Хукаючи на бедрика у руці…

Хижа ордо, тобі не топтати цвіт -

Той що леліє мама біля воріт,

Скроплює і надіями, і слізьми,

В Бога щодня вимолює долю й мир,

Просить, щоби Всевишній беріг мене,

Поки я тут виборюю день за днем:

Право моєї нації на життя,

На солов'їну мову і вишиття,

На невмирущу пам'ять і шану всім,

Хто від чужинців-зайд захищав свій дім.

Нині і я надійно тримаю стрій,

Щоб повернути спокій землі моїй!

Вірю, настануть мирні і світлі дні:

Стихнуть ворожі "смерчі" і залп вогнів,

Хлопці з війни повернуться в рідний дім,

Хтось зі щитом, а хтось - вже, на жаль, на нім…

Але мета наразі у всіх одна -

Наша всепереможна дзвінка весна!

Слава Україні! Героям слава!

Слава Матерям, сини котрих захищають Україну!

Все буде Україна!

Поезія – це скарб віків, це діамант величиною слова

 

Поезія – це завжди неповторність,

якийсь  безсмертний  дотик до душі.

 ( Ліна Костенко )

    Всесвітній день поезії відзначається щороку 21 березня ( у день весняного рівнодення ). Встановлено 1999 року ухвалою 30 – ої сесії ЮНЕСКО. Уперше відзначено 21 березня 2000 року. Та сьогодні в Україні навис тривожний час війни, забрав щасливі дні в українців, але не впадаймо у відчай, вірмо у перемогу.

   Перегінська центральна міська бібліотека до Всесвітнього дня поезії презентує книжкову виставку – «Поезія – це скарб віків, це діамант величиною слова», на якій представлені шедеври світової та сучасної літератури: Т. Шевченка, І. Франка, Л. Українки, Л. Костено.

   У розділі «Поети Прикарпаття»  представлені збірки авторів нашого краю: Я. Ткачівського, В. Качкана, О. Слоньовської, С. Пушика та інші.

   Розділ «Золоті ключі краю» зібрав збірки авторів Перегінської ОТГ, які є членами літературного об’єднання «Горгани»:Н. Данилюк, Б. Пілецької, Н. Волошин, О. Бойка, Н. Соломчак, М. Король, Я. Люльчака, З. Смик.

   Справжня  поезія  - безсмертна. Поезія подібна властивостями до алмазу, але не має його твердості. Поезія – це голос, істини, голос правди, який єднає серця.Той, хто чує його, здатний піднятися на вершини духу, згуртвати не лише націю, а й об’єднати людство. Вірмо у перемогу! Знайдім у собі сили перемогти біль за Україну! Читанням патріотичної лірики піднімаймо бойовий дух. 

СЛАВА УКРАЇНІ! ГЕРОЯМ СЛАВА!

« Слово наше рідне, слово українське»

 

Мова кожного народу

Неповторна і — своя;

 В ній гримлять громи внегоду,

В тиші — трелі солов’я.

На своїй природній мові

І потоки гомонять;

Зелен-клени у діброві

По-кленовому шумлять.

Солов’їну, барвінкову,

Колосисту — на віки —

Українську рідну мову

В дар мені дали батьки.

Берегти її, плекати

Буду всюди й повсякчас,—

Бо ж єдина — так, як мати,—

Мова в кожного із нас!

 

Любов Забашта

 

Без своєї мови, своєї самобутньої культури немає народу. Кожного року 21 лютого увесь світ відзначає Міжнародний день рідної мови. Це свято досить молоде. Воно було запроваджено у листопаді 1999 року згідно тридцятої сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО з метою захисту мовної й культурної багатоманітності. Мова — це історія народу, його світогляд, інтелектуальний та духовний результат еволюції кожного етносу.

У світі налічується безліч мов. За попередньою оцінкою їх кількість становить близько 6 тисяч. Мова кожного народу самобутня, розкриває менталітет і традиції нації, формує свідомість людини. Знання мови допомагає розширити кругозір, глибше проникнути в культуру іншої країни.

   Учені довели, що вік нашої рідної української мови – 7 тисяч років. Народ плекав рідну мову у піснях, легендах, переказах і передавав від роду до роду, щоб не загинула. Для нас рідна мова – це не тільки безцінна спадщина, яка об’єднує в собі народну мудрість, вироблену десятками й сотнями поколінь. Це наша гордість, бо все, що створено нею, увійшло в скарбницю загальнолюдської культури.

 До Міжнародного дня рідної мови в Перегінській центральній міській бібліотеці підготовлено тематичну  книжкову виставку « Слово наше рідне, слово українське». На виставці представлені книги, у яких висвітлюється історія народження та розвитку однієї з наймилозвучніших мов світу – української. Мета цієї виставки – поглибити знання про мову як основу духовності; виховати любов і повагу до української мови як мови державної та материнської; спонукати читачів до роздумів про долю рідного краю та його славних синів, про свою приналежність до українського роду.

Мова – духовний скарб нації. Тож давайте не забувати, що збереження мови не просто залежить від кожного з нас, а є нашим обов’язком, своєрідним внеском у збереження національної культурної спадщини. Тому закликаємо усіх – бережіть рідну мову!