«Нескорені. Незламні. Непереможні.»

 

1 жовтня, у християнське свято Покрови Пресвятої Богородиці ми відзначаємо  День захисників та захисниць України і, водночас, День Українського козацтва.

Цей день обрали невипадково. Споконвіків на свято Покрови наші пращури вшановували воїнів-захисників. Традиція ця дуже давня і походить ще з часів Київської Русі. Козаки вважали Покрову своєю заступницею. На Січі була церква на честь Покрови Пресвятої Богородиці. Збираючись у похід на ворога, козаки проводили молебень до своєї покровительки. Повернувшись щасливо з походу, дякували їй за збережене життя.

До цього свята Перегінська центральна міська бібліотека бібліотека презентує книжкову виставку «Мужність і відвага крізь покоління ». В експозиції представлено документи, які висвітлюють мужність та відвагу наших захисників від історичних витоків українського лицарства до сьогодення. Особливе місце на виставці займають історично-документальні видання та художня література про героїзм, мужність воїнів-захисників російсько-української війни.

День захисника і захисниць України – свято не тільки військових. Це свято нескорених, свідомих громадян, які вболівають за долю нашої країни, день усіх небайдужих, які своєю професійною діяльністю, сумлінною працею, волонтерською роботою забезпечують Україні захист.

Перегорнімо сучасну сторінку історії України, вдивімось в обличчя наших героїв – захисників України! Революція гідності, події на Донбасі…Вони тривожать наші душі, не залишають байдужими жодного громадянина України, і тому кожному з нас необхідно усвідомити, за що боролися учасники Революції Гідності і заради чого пожертвували своїм життям Небесна Сотня, заради чого захищають нашу Україну воїни АТО.

Настав той час! Війна настала! Ніким не оголошена війна. Несправедлива, незрозуміла війна…Війна це горе не однієї людини, а цілого народу. Будь- яка війна несе смерть. Каліцтво вдягає в жалобу тисячі материнських сердець. Захисники не шкодують свого здоров’я, готові покласти своє молоде життя на вівтар боротьби із сепаратистами на вистражданих східних кордонах країни.

Це наш  біль і наша гордість, це наші сльози і наш душевний щем вдячності за все, що зробили ці люди для нас. Вони – теперішній голос нашого сумління, своїм прикладом показують силу та незламність українського духу

Поряд із чоловіками на захист Батьківщини стали і жінки. В сучасній українській армії кожен десятий боєць – жінка. Вони пліч-о-пліч із чоловіками служать на передовій, освоїли спеціальності снайпера, кулеметника, розвідника, механіка, інструктора, медика. Тому 1 жовтня ми вітаємо всіх захисників України, незалежно від статі.

Запрошуємо до перегляду виставки, яка експонується в бібліотеці.

Для старшокласників проведено годину мужності «Нескорені. Незламні. Непереможні.»

  

        Вклоняємося подвигу тих, хто віддав своє життя в ім’я свободи нашої держави, мужньо захищаючи рідну землю, і тим хто тепер несе військову службу в зоні бойових дій, їхній відданості українському народові, мужності та героїзму.

Нехай Господь і обереги бережуть Вас.

Віримо в перемогу! Слава Україні! Героям слава!

Карпенко Карий - драматург, актор, особистість (180 років від дня народження Івана Карпенка-Карого)

 

29 вересня виповнюється 180 років від дня народження Івана Карпенка-Карого (Івана Карповича Тобілевича) – драматурга, актора, режисера, театрального діяча, одного з основоположників нового українського театру.

Народився Іван Карпович Тобілевич на Херсонщині,  навчався в училищі, працював службовцем повітового суду, а після переїзду до Єлисаветграда (сучасного Кіровограда) - столоначальником поліцейського управління. Там брав участь у аматорських виставах, публікував літературно-критичні статті, був членом нелегального народовольського гуртка. За неблагонадійність був звільнений з посади і заарештований. У засланні написав першу драму «Чабан» («Бурлака»), п'єси «Бондарівна», « Наймичка", «Безталанна».

Перший «Збірник драматичних творів» І. Карпенка-Карого вийшов у Херсоні 1886 р. Після повернення із заслання письменник вступив до трупи Миколи Садовського, згодом - Панаса Саксаганського, потім створив власну трупу, написав п'єси «Хазяїн», «Суєта», «Житейське море".

Помер Іван Карпенко-Карий 15 вересня 1907 року в Берліні, де лікувався від тяжкої хвороби. Похований на кладовищі біля хутора Надія на Кіровоградщині, який і донині є історико-культурним заповідником.

З нагоди ювілею драматурга  в Перегінській центральній міській бібліотеці  організовано книжкову виставку-портрет «Карпенко Карий  - драматург, актор, особистість», яка розкриває його безцінну творчу спадщину.

        Твори Карпенка-Карого мали глибоку життєву основу, оскільки він відображав реалії українського життя кінця XIX століття, спираючись на власні спостереження та досвід, а також на актуальні суспільні проблеми, як-от розшарування селянства, жадоба до наживи, прагнення до дворянства.  Його комедії «Сто тисяч» та «Мартин Боруля» є яскравими прикладами, що базуються на реальних подіях і фактах з життя тогочасного суспільства.

Час, який відділяє нас від Карпенка-Карого, показав, що його літературна спадщина і сьогодні зберегла життєву силу, пізнавальну, виховну й естетичну цінність, і досі йде на сценах театру.

Запрошуємо завітати до  бібліотеки  ознайомитися з творчістю І.Карпенка-Карого.

Подарунок книг до Дня бібліотек

    Подарунок книг до Дня бібліотек — це чудовий спосіб поповнити фонди, підтримати читання та висловити вдячність, оскільки книга вважається найкращим подарунком, що стимулює розвиток, творчість та розширює світогляд. 

Безмежно вдячні Марії Арбайтер за такий чудовий подарунок.

      Книга була, є і завжди буде найкращим подарунком бібліотеці. За кожною обкладинкою живе цілий світ, кожна сторінка – знайомства, зустрічі, переживання. Подарована бібліотеці книга – це радість більша, ніж одній людині, адже вона може стати улюбленою для багатьох шанувальників паперових видань. Бо книги в бібліотеці – це книги-мандрівниці, які мандрують від одного читача до іншого… Мабуть, саме ці думки спонукають тих, кого прочитана книга надихає на бажання подарувати її бібліотеці.

Щиро дякуємо за щедрість і увагу до бібліотеки!

Наша бібліотека завжди відкрита для нових подарунків!

Жінка – симфонія в українській літературі ( 65 років від дня народження Оксани Забужко)

 

"Хороша книжка - це завжди ще й спосіб тримати голову над водою, коли тебе зносить стихією історії".

                                                                                       Оксана Забужко

                        

Оксана Стефанівна Забужко народилася 19 вересня 1960 року в Луцьку в родині філологів. Писати вірші почала з п'ятирічного, «дописемного», віку. Навчаючись у школі, багато пише. Невдовзі відбувся й перший літературний дебют в альманаху «Вітрила». Луцьке дитинство тривало до восьмого року життя, коли батьки, переслідувані місцевим КДБ, знайшли змогу переїхати до Києва й започаткували новий життєвий старт. Закінчила філософський факультет (1977-1982) та аспірантуру з естетики (1985) Київського університету імені Тараса Шевченка. По закінченні аспірантури письменниця відкриває для себе Америку: два роки викладає українську літературу в американських Пітсбурзькому і Пенн-Стейтському університетах, один семестр – в Гарварді. Потім мешкала у Києві, працювала викладачем.

 З ім’ям Оксани Забужко пов’язаний вихід сучасної української літератури на міжнародну арену. Твори письменниці перекладені понад 20 мовами, окремими книжками виходили в Австрії, Болгарії, Італії, Ірані, Нідерландах, Німеччині, Польщі, Росії, Румунії, Сербії, США, Угорщині, Франції, Хорватії, Чехії, Швеції. Поезії Забужко покладені на музику багатьма українськими та зарубіжними композиторами. Філософ, науковець, перекладач, поетеса і письменниця – усе це природно поєднується у творчому таланті Оксани Забужко. Вона є автором таких творів: «Травневий іній», «Диригент останньої свічки»,  «Польові дослідження з українського сексу», «Автостоп», «Новий закон Архімеда», «Інопланетянка», «Казка про калинову сопілку», «Музей покинутих секретів», «Сестро, сестро», «Дівчатка», «Я – Мілена».

Оксана Стефанівна – автор філософських досліджень «Дві культури», «Шевченків міф України: спроба філософського аналізу», «Notre Dame d`Ukraine: Українка в конфлікті міфологій», книги вибраних есе «Хроніки від Фортінбраса» та публіцистичного збірника «Репортаж з 2000 року».

З нагоди 65-річчя від дня народження поетеси в Перегінській центральній міській бібліотеці  підготовлено книжкову виставку-портрет «Жінка – симфонія в українській літературі», яка презентує творчий доробок однієї з найвідоміших письменниць сучасної України. Виставка містить поетичні й прозові видання – романи, повісті, філософсько-літературознавчі праці, публікації з періодичних видань. Читачі зможуть ознайомитись з новим есе авторки «Найдовша подорож», яке відзначене в Україні, як «Книжка року-2022» і розглядає витоки сучасної російсько-української війни.

                       

               

                                                       

              Запрошуємо поціновувачів творчості Оксани Забужко до цікавого читання.

       Читаючи Оксану Забужко, ми щоразу відкриваємо для себе Україну - і в собі, і навколо.

 

    2 вересня Бойківський край   відзначає 214-ту річницю  від дня народження свого славнозвісного земляка, видатного етнографа, поета та краєзнавця ,  члена «Руської Трійці», співавтора  альманаху «Русалка Дністрова»  -  Івана Вагилевича..

  З-поміж  трьох засновників  "Руської трійці" Іван Вагилевич-особистість найбільш суперечлива, життя його найменш досліджене й неординарне. Сам Вагилевич вважав себе "проклятим стражденником  із серцем метушливим", який і в суспільстві, і в людях, і в коханні шукав абсолютних істин. Володів кількома мовами, перекладач, поет-романтик прагнув простору, свободи і розмаху.

   До цієї дати в Перегінській центральній міській бібліотеці оформлено викладку-портрет «Іван Вагилевич – просвітитель, письменник, борець»