Шляхами слов’янської культури

   Писемність, мова – то є душа кожної нації, її найцінніший скарб. У мові – наша давня й нова культура, ознака нашого національного визнання.

    Що ж для кожного з нас значить рідна мова, слова, які ми чуємо, що можемо написати і прочитати? Дуже багато! Без цієї мови, без букв не було б нашої нації – українського народу, не було б ні історії, жодної великої дати,  жодного великого імені.

   День слов'янської писемності й культури. Це свято відзначається щорічно 24 травня, саме в день вшанування пам'яті святих рівноапостольних Кирила й Мефодія, що заклали основу слов'янської писемності. Праці цих великих просвітителів стали спільним надбанням усіх слов'ян.

   У  Перегінській центральній міській бібліотеці до цього свята оформлено книжкову виставку «Шляхами слов’янської культури». 

 Найбільш відомою книгою про походження писемності на слов’янській мові є «Повість минулих літ».

  Виникнення письма має надзвичайно важливе значення в історії будь-якого народу.

   Слов’янську писемність було створено в IX ст., близько 862 року. Новий алфавіт отримав назву «кирилиця» на ім’я візантійця Костянтина, який, прийнявши чернецтво, став Кирилом. А допомагав йому в богоугодній справі освіти слов’янських народів старший брат Мефодій.

         Кирило створив слов’янську абетку на основі грецької, суттєво змінивши її, щоб передати слов’янську звукову систему. Згодом було створено дві абетки – глаголиця і кирилиця.

   Святкування пам’яті святих братів ще в старі часи мало місце в усіх слов’янських народів, але потім, під впливом різних історичних і політичних обставин, було забуте. На початку XІX ст., разом із відродженням слов’янських народностей, відновилася й пам’ять про слов’янських первоучителів. 1863 р. на Русі було прийнято постанову про відзначення пам’яті святих Кирила й Мефодія 11 травня (24 травня за новим стилем).

   Одночасно зі створенням абетки було розпочато роботу над перекладом з грецької на слов’янську Євангелія та Псалтиря. Кирило та Мефодій переклали зі старогрецької мови багато книг, що започаткувало слов’янську літературну мову і книжкову справу. У середньовічній Європі слов’янська мова стала третьою мовою після грецької та латинської, за допомогою якої поширювалося слово Боже.

   Двадцятирічна просвітницька діяльність Кирила та Мефодія і їх учнів мала всеслов’янське значення: вони підняли освіту і спільну культуру слов’янських народів на високий щабель, заклавши тим самим основи церковнослов’янської писемності, фундамент усіх слов`янських літератур.