« Слово наше рідне, слово українське»

 

Мова кожного народу

Неповторна і — своя;

 В ній гримлять громи внегоду,

В тиші — трелі солов’я.

На своїй природній мові

І потоки гомонять;

Зелен-клени у діброві

По-кленовому шумлять.

Солов’їну, барвінкову,

Колосисту — на віки —

Українську рідну мову

В дар мені дали батьки.

Берегти її, плекати

Буду всюди й повсякчас,—

Бо ж єдина — так, як мати,—

Мова в кожного із нас!

 

Любов Забашта

 

Без своєї мови, своєї самобутньої культури немає народу. Кожного року 21 лютого увесь світ відзначає Міжнародний день рідної мови. Це свято досить молоде. Воно було запроваджено у листопаді 1999 року згідно тридцятої сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО з метою захисту мовної й культурної багатоманітності. Мова — це історія народу, його світогляд, інтелектуальний та духовний результат еволюції кожного етносу.

У світі налічується безліч мов. За попередньою оцінкою їх кількість становить близько 6 тисяч. Мова кожного народу самобутня, розкриває менталітет і традиції нації, формує свідомість людини. Знання мови допомагає розширити кругозір, глибше проникнути в культуру іншої країни.

   Учені довели, що вік нашої рідної української мови – 7 тисяч років. Народ плекав рідну мову у піснях, легендах, переказах і передавав від роду до роду, щоб не загинула. Для нас рідна мова – це не тільки безцінна спадщина, яка об’єднує в собі народну мудрість, вироблену десятками й сотнями поколінь. Це наша гордість, бо все, що створено нею, увійшло в скарбницю загальнолюдської культури.

 До Міжнародного дня рідної мови в Перегінській центральній міській бібліотеці підготовлено тематичну  книжкову виставку « Слово наше рідне, слово українське». На виставці представлені книги, у яких висвітлюється історія народження та розвитку однієї з наймилозвучніших мов світу – української. Мета цієї виставки – поглибити знання про мову як основу духовності; виховати любов і повагу до української мови як мови державної та материнської; спонукати читачів до роздумів про долю рідного краю та його славних синів, про свою приналежність до українського роду.

Мова – духовний скарб нації. Тож давайте не забувати, що збереження мови не просто залежить від кожного з нас, а є нашим обов’язком, своєрідним внеском у збереження національної культурної спадщини. Тому закликаємо усіх – бережіть рідну мову!