Їх подвигу не буде забуття…

Куди ж ви, хлопці, вирієм у небо?

Чому ж так рано? Вам би жити...жити.

 

29 серпня – День пам’яті загиблих захисників України

   Це не єдиний день у році, коли ми згадуємо, віддаємо шану, розповідаємо про тих, хто віддав життя, щоб відстояти Україну, її державність, незалежність і соборність. Але це особливий день, нагода для всіх у суспільстві разом зосередитися на пам’яті, шані і вдячності.

   День пам'яті захисників України та символіка соняха виражають глибоку вдячність і повагу до тих, хто віддав своє життя за країну. Для нас - це обов'язок висловити подяку та шану Героям України, пам'ятаючи про те, що їхні жертви не будуть забуті, а ідеали житимуть і надалі!

    Повномасштабне вторгнення рашистів 24 лютого 2022 року змінило нашу реальність. І саме ця нова реальність породила нову творчість – творчість, яка стала не лише способом відрефлексувати події, що відбуваються, а й показати світові важливість боротьби українців за свій дім, свою землю, свою незалежність та вшанувати тих Героїв, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України. Літературний контекст також змінився, відображаючи сучасні реалії. Тепер все більше українських захисників вкладають свої переживання у щемливі тексти, а письменники рефлексують на суспільні події звичним для себе способом – крізь слова на сторінках нових книг.

  Надзвичайно важливо згадувати та гідно вшановувати подвиг захисників, які віддали найцінніше у боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України – своє життя. Вони стояли на смерть за кожного з нас – за те, щоб майбутнє покоління мало гідне майбутнє у незалежній країні, а всі ми могли розвивати громадянське суспільство та робити Україну кращою. Ми схиляємо голови у вдячності перед тими, хто тримав небо над нашими містами, даючи нам можливість у цей час вчитися, працювати, розвивати соціальні ініціативи та відстоювали демократію й права людини тут, у тилу.

   Вшановуючи пам’ять захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України у Перегінській центральній міській бібліотеці влаштована книжкова виставка-пам’ять «Їх подвигу не буде забуття…» 

   Увазі користувачів пропонуємо віртуальну виставку творів сучасних поетів, які у своїх поезіях висвітлюють подвиги Героїв України та тему війни.

Рубаняк О. Назустріч смерті.-Харків:Фоліо,2022.

Збірка поезій кулеметниці з Верховинщини Оксани Рубаняк –  “На зустріч смерті”. Військовослужбовиця виконує бойові завдання на Донеччині у складі кулеметного взводу 72-ї окремої механізованої бригади та відважно бореться із російським окупантом. Окрім цього на передовій встигає писати вірші, пише ПІК.

“Назустріч смерті” – це книга-присвята зниклому безвісти побратиму Валентину Солтановському «Старому» та всім борцям за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України.

“Вірші, опубліковані у збірці, я писала на передовій. У бліндажах та окопах, під час артилерійських обстрілів та стрілкових боїв, наступів та штурмів в голові були різні думки. Коли ж я потрапляла у спокійніше місце, записувала все на аркуш, щоб потім поділитися зі світом. Я мусила поділитися побаченим з вами”, – розповідає дівчина.

Слоньовська О.У камуфляжі й бронежилеті: Поезії.- Івано-Франківськ: Місто НВ, 2023.

Мова таки має значення… Але тільки в тому випадку, коли не втратило своєї сутності Слово… Не розсипалося, не погасло,  не зотліло, а пішло по світах словами, піснями, легендами… У спадлахах перших вибухів нашої Вітчизняної війни нікчемними нащадками , стало чітко видно і наш народ, що несподівано Велико постав з майже нізвідки, і кожного чи кожної з нас… Народ постав Воїном, його люди постали Людьми, Бійцями, Волонтерами… І тут ніколи і ніде відчулася майже фізична потреба у духовному – Слові Господньому і слові людському – поетичному… Ольга Слоньовська , людина з високим іменем у поетичному світі, в числі перших пішла зі  своїми віршами боронити українську душу на всіх фронтах людської свідомості…ЇЇ кожне слово  - куля в чоло оZVірілого ворога… І хай Перемога ще тільки гряде, але пліч-о-пліч зі своїм народом, з його непохитними воїнами –Слово…Справжнє…Українське…Слава тобі, Україно… І вам слава, Герої Вічної Вітчизняної війни України з росією.

Поезія написана в час повномасштабного вторгнення, а тому передає ті емоції, що в кожного з нас зараз на душі. Вірші своєю правдивістю і відкритістю зачіпають за живе. Біль, страх, сльози… усе це змогла передати Ольга Володимирівна своєю майстерністю.

Про що гудуть сирени України?:літературний альманах.- Біла Церква:Час ЗМІН Інформ, 2022.

Збірка патріотичної лірики в різних авторських стилях, із різної перспективи та з єдиним посилом – «Україна. Війна». Цей мотив об’єднав поетів, прозаїків, ілюстраторів: разом учасники проєкту зібрали кошти на допомогу ЗСУ та вигравіювали мистецтвом криваву історію сьогодення. Тут чути постріли, тут видно згорілі будинки, тут понівечені трупи на дорогах, тут щоденна точка фізичної й моральної напруги українських військових, тут віра, тут повернення додому. Де б ми не були фізично, ми – тут, у своїй державі.

Україна щодня пам’ятає воїнів, які поклали своє життя за її волю та незалежність, але цей день – для гідного вшанування їхньої пам'яті. День, коли кожен українець може подякувати загиблим захисникам та виявити пошану, схиливши голову під час хвилини мовчання. Це найменше, чим ми можемо віддячити загиблим захисникам за мир у наших домівках та захист. 

БОЛИТЬ...

Пам'ятаємо! Герої не вмирають!

Адже герої живі, поки жива пам’ять про них... Їх подвигу не буде забуття…

Цікаві факти про Івана Франка

 27 серпня 1856 року народився Іван Франко, видатний український поет, прозаїк, драматург, літературний критик, публіцист, перекладач, науковець, громадський і політичний діяч,  а сьогодні минає 138 років з дня народження.

Його літературний доробок - це ціла епоха в українській літературі. Його твори ісьогодні користуються величезною популярністю. адже весь свій талант він відждав Україні. 

 А сьогодні ми пропонуємо увазі користувачів ще і цікаві факти про Івана Франка:

1. Іван Франко мав близько сотні псевдонімів та криптонімів: Джеджалик, Мирон, Мирон Сторож, Мирон Ковалишин, Руслан, Іван Живий, Невідомий, Не-Давид, Не-Теофраст, Nonseverus, Vivus, Марко В-а, Один з молодіжи, Один з русинів міста Львова, І. Ф., Ів. Фр., I. F., Iw. Fr., Ккк й ін.

2. За однією із версій, в яку вірив і сам Іван Франко, рід Франків походив від німецьких колоністів, чим пояснюється незвичне прізвище.

3. Прозові художні твори Франко творив трьома мовами: українською, польською та німецькою. Часто перекладав українською ті, що їх написав спершу чужими мовами.

4. За власним зізнанням Франка, значний вплив на його життя і творчість мали взаємини з жінками. Він пережив принаймні три глибокі кохання: до Ольги Рошкевич (у заміжжі Озаркевич), Юзефи Дзвонковської та Целіни Журовської (в заміжжі Зиґмунтовської), кожне з яких знайшло вияв у художній творчості.

5. 1890 Франко став одним із засновників та першим головою (до 1898) Русько-української радикальної партії (РУРП) — першої української політичної партії. Тричі балотувався від цієї партії на виборах до галицького сейму та австрійського парламенту (1895, 1897, 1898), щоразу безуспішно (через виборчі махінації влади).

6. 1893 у Віденському університеті під керівництвом відомого славіста В. Яґича І.Фанко захистив дисертацію «Варлаам і Йоасаф, старохристиянський духовний роман і його літературна історія» і здобув учений ступінь доктора філософії, однак до викладання на кафедрі української словесности Львівського університету, що звільнилася по смерті О. Огоновського, допущений не був.

7. Помер Іван Франко без передсмертної сповіді, хоча бажання висповідатися мав. Однак, не вдалося знайти священика, якому поет зміг би відкрити свою душу. 

8. о. Андрій Білецький, який заступав митрополита Андрея Шептицького, коли той перебував під арештом в Росії, не дав дозволу на церковний похорон Франка. Втім, о. Василь Давидяк побоюючись помсти з боку прихильників Франка, не виконав офіційного розпорядження церковної влади і доручив провести церковний похорон.

Завітайте до бібліотеки, читайте наше цікаве, українське та збагачуйте свій читацький інтелект.

Україна в моєму серці (до дня Незалежності України)

Вітаємо тебе ми Україно!

                               Бажаєм мирного, світлого,

чистого неба

Та вільного кращого майбуття!

Не забуваймо тих Герої,

Котрі пішли у Небеса,

Тих, що рятують Україну,

Ціною власного життя!

День Незалежності України – це свято, яке гуртує та зміцнює націю, виражає дух народу, символізує його славне минуле, сьогодення та майбутнє. Зараз, в умовах війни, ми як ніколи усвідомлюємо значення цього свята.

   Свято почалося з Декларації про державний суверенітет України, яку Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки прийняла 16 липня 1990 року. Ця декларація відзначала волю українського народу до незалежності та підтверджувала історичну важливість цього кроку. У зв’язку з цим Верховна Рада вирішила встановити 16 липня як День проголошення незалежності України.

   Проте, згодом було вирішено змінити дату свята. 24 серпня 1991 року Верховна Рада Української РСР ухвалила «Акт про проголошення незалежності України». Цей акт офіційно оголосив про незалежність України від СРСР. Ця подія стала поворотною в історії країни, остаточно закріпивши її статус як суверенної держави.

   Після чого, 1 грудня 1991 року, відбувся всеукраїнський референдум, де більшістю голосів було підтримано незалежність України. Це підтвердило Акт проголошення незалежності та офіційно оголосило Україну незалежною країною.

    З того часу День Незалежності України відзначається щорічно 24 серпня.

  З нагоди свята Дня Незалежності України  Перегінська центральна міська бібліотека організувала для своїх користувачів книжкову виставку-інсталяцію «Україна в моєму серці». На експозиції представлена література про Україну, її народ та його героїчний шлях до здобуття самостійності, ключові події нашої історії, легендарних особистостей та видатних українців нашого минулого, які стали гордістю України. Також останній розділ своїми поетичними збірками висвітлює події сьогодення – війну.

   Щиро вітаємо усіх із 33-ю річницею Незалежності України. Нинішній рік – це рік великих випробувань, пора сподівань і надій. Нехай же всі вони справдяться. Бажаєм Вам від усього серця, щоб життя завжди було яскравим і багатим, як кольори нашого Державного стягу: синім і мирним, як небо, та жовто-золотистим, як пшеничні поля України!

   Нехай якнайшвидше над нашою державою засяє сонце ПЕРЕМОГИ!

Слава Україні!

Героям Слава!

Огляд книги Дмитра Степовика «Пресвята Діва Марія в українському мистецтві»

   

   Щороку 15 (28) серпня християни західного обряду, святкують одне з 12 найголовніших церковних свят, яке називається Успінням Богородиці чи Успінням Пресвятої Богородиці. В народі це свято називають Першої Пречистою. Саме успінням, а не смертю, прийнято називати відхід з життя Пресвятої Діви Марії. Адже вона відразу піднялась на небо до свого сина Ісуса Христа.

   У цей день закінчилося земне життя святої Діви Марії. Після цього її було піднесено Ісусом Христом та короновано Королевою Небес. Успіння вважається одним з найважливіших Богородичних свят.

   Нещодавно книжковий фонд Перегінської центральної міської бібліотеки поповнився дуже цікавою книгою Дмитра Степовика “Пресвята Діва Марія в українському мистецтві”

     В очікуванні свята Успіння Пресвятої Богородиці працівники бібліотеки запрошують читачів ознайомитися із  цією книгою . 

   Книга «Пресвята Діва Марія в українському мистецтві» професора Дмитра Степовика показує значення образу Діви Марії не тільки в контексті релігійної традиції, але й для культури та історії України.

   Заглибившись у цю книгу ви знайдете цікаві факти з теми й ґрунтовний аналіз старовинної мистецької спадщини.

   Розпочинаючи з джерел культу Діви Марії, автор веде читачів ранніми зображеннями Богородиці в Україні, образами поодинокими й образами з Дитятком Христом, продовжуючи її образом у графіці й скульптурі, чудотворними іконами Богородиці.

   Видання «Пресвята Діва Марія в українському мистецтві» знайде відгук серед поціновувачів тем живопису, іконографії, релігієзнавства тощо. Книга також містить велику кількість високоякісних ілюстрацій, що дозволяють насолодитися шедеврами сакрального мистецтва, починаючи від старовинних образів Богородиці до сучасного іконопису.

Син Карпатської землі

 

                         

З душею – наче криця і з серцем – наче віск,

Між небо й землю дай підняться мислю сміло,

Щоб щирим, ждучим душам співали благовість

Мої слова. А злим – про суд страшний гриміли.

          1909 – 1942

 31 липня ц.р. минає 115 років від дня народження Осипа Мощури – поета, перекладача, культурно-просвітницького подвижника, дослідника Бойківщини.

 МОШУРА ОСИП – (справжнє ім’я Йосип Петрович Мошура). Народився 31 липня 1909 року в с. Перегінську Долинського повіту (зараз Калуський район) в родині лісорубів. Перші уроки освіти і виховання майбутній поет здобув у батьківській хаті. Не маючи змоги відвідувати школу, хлопчик запам’ятовував історичні події краю, а потім описував у віршах.Уже в дитячі та юнацькі роки був свідком пам’ятних історичних подій початку 20 століття: Першої світової війни, проголошення Західноукраїнської Народної республіки. Тому багато образів та епізодів у творчості поета висвітлюють сторінки тогочасної історії. Для поета другою домівкою став Народний дім. Тут він читав для односельчан свої вірші, брав участь у дискусіях на літературні суспільно-політичні теми. Вірші поширюються у рукописах. З 13 років працював разом з батьком на лісорозробках у фірмі «Глезінгер», а також згодом – продавцем кооперативи «Єдність».   Вперше свої вірші надрукував у львівській газеті « Народна справа» в 1936 році. Також друкувався на сторінках львівських часописів «Народна справа», «Неділя», «Українське юнацтво». «Христос - наша сила», «Лицарство пресвятої Богородиці», «Літопис Червоної калини», в календарях «Надія України» і «Золотий колос». У 1937 році працював у львівській газеті Народна справа», пізніше став редактором журналу «Відродження». В 1938 році зробив переспіви окремих розділів «Слово о полку Ігоревім».У 1939 році Осип Мошура повертається до рідного Перегінська, Працює у сільському відділеі зв’язку. Та мирне життя виявилось недовгим – почалася війна. Окупанти почали розправи над активістами Перегінська. Зброєю Осипа Мошури стали войовничі, антифашистські поетичні твори. 20 січня 1942 року його заарештували, вивезли до Станіслава, допити тривали багато днів. Знеможене тіло поета більше не протестувало проти насильницької смерті. Символічно - загинув у тридцятитрьохрічному віці.

 Така його доля. Рідні і нині не знають місця спочинку замордованого поета.

 На жаль, Осип Мошура не видав жодної збірки: все відтягував цю справу. Хотів відсіяти полову… Вірші його розпорошені по таких довоєнних часописах як от: ;Народна справа», «Дзвони», «Назустріч»,»Відродження»,»Неділя», «Літопис Червоної Калини», «Наш приятель», «Обрії», «Новий час», « Дажбог», «Вісті з Лугу» та інші, що виходили у Львову.

 Шкода, бо досі багато творів Осипа Мошури залишається у рукописах, це і рання пома «Крик століть», переспів «Пісні пісень» із Біблії, переклад Слово о полку Ігоревім». Краєзнавці час від часу зверталися до творчості О. Мошури: В. Волохін ще 1965 року підготував радіопередачу на обласному радіо, цікавився ним і журналіст М. Кубик; дуже багато для «розсекречення» таланту свого краянина Володимир Ковальчук. У Львові 2003 року за редагуванням Василя Чоповського вийшла збірка вибраного Осипа Мошури «Гей, видно село» - вірші, оповідання та дещо із «Споминів». В Перегінську пройшла її презентація.

 А в 2008 році вийшла друга. Більш повна збірка під назвою, задуманою ще в 1934 році самим автором «Тремтіння і пориви» - упорядник Василь Костюк. І так само презентація цієї книги пройшла в Перегінській центральній міській бібліотеці.

 В Перегінській центральній міській бібліотеці проведена літературна година «Син Карпатської землі», на якій присутні читали вірші Осипа Мошури.

Анастасія Юрчишин "Смерть лісаря"

Вероніка Країло "Верховина"

 Поезії Осипа Мошури хвилюють своєю душевною безпосередністю, глибиною християнської моралі, вмсоким національним чуттям і патріотизмом, щирою захопленістю Карпатським краєм, любов’ю до Батьківщини, рідного Перегінська… Він був самоуком, але такими ж «самоуками» були і Панас Мирний і Катерина Білокур (а її полотна високо поціновував Пабло Рікассо)… То невже, щоб побачити рідний талант, нам треба, щоб хтось із чужоземців вказав – це геніально? 

 До цієї дати у читальному залі діє книжкова виставка-пам’ять «Син Карпатської землі». На виставці представлена інформація про життєвий і творчий шлях митця. Запрошуємо до ознайомлення та перегляду!

Оленівка. Лють, розпач, ненависть, сльози

 

  Вшанування пам’яті жертв Оленівської трагедії 28-29 липня 2022 року

  У ніч з 28 по 29 липня 2022 року російськими окупаційними військами було здійснено теракт на території колишньої виправної колонії № 120 поруч з смт Оленівка, під час якого загинули українські військовополонені – захисники «Азовсталі». Втратили життя понад 53 полонених, близько 130 було поранено.
  З серпня 2014 року установа перебуває в тимчасовій окупації та не працює, З 24 лютого 2022 року Збройні сили РФ на її базі створили фільтраційну в’язницю.
Здійснення заходів меморіалізації на державному рівні є важливим для вшанування пам’яті жертв трагедії у Оленівці. Йдучи назустріч  громадським запитам, народні депутати України про вшанування пам’яті Захисників та Захисниць України, учасників добровольчих формувань та цивільних осіб, які були страчені, закатовані або загинули у полоні в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України.
 В Перегінській центральній міській бібліотеці діє виставка – спомин «Оленівка. Лють, розпач, ненависть, сльози», присвячену вшануванню пам’яті жертв трагедії у Оленівці. Та пропонуємо ознайомитись з документальними фільмами, що присвячені цій трагедії «Барак 200. Фільм–реконструкція».

 Обстріл росією в’язниці в Оленівці – це українська Катинь. Катування і вбивства українських військовополонених – це порушення Женевських конвенцій.
Ми знаємо про злочин російських окупантів, ми вшановуємо пам’ять усіх, хто загинув у цій страшній війні, ми не пробачимо та обов’язково Переможемо! 

Українська Державність: мрія поколінь

                            Свою Україну любіть.
                                                                                                                    Любіть її… Во врем’я люте,
                                                                                                                    В останню, тяжкую минуту
                                                                                                                    За неї Господа моліть.
                                                                                                                                    Т. Шевченко

   

     15 липня  ми втретє святкуємо День Української Державності, Це свято припадає на День хрещення Київської Русі і є символом багатовікової історії українського державотворення. 

Не випадково духовність є основою державності.
    Саме в цей день князь Володимир прийняв християнство як державну релігію. Ця подія є першою згадкою про окрему українську державу, яку описує «Повість минулих літ».
     День Української Державності – день, який підтвердить тисячолітню історію нашої культури, нашої самобутності. традицій та звичаїв.
     Сьогодні це свято набуло особливого значення.
   Повномасштабна війна росії змусила нас зрозуміти існування Української державності, як надію на щасливе майбутнє, надію на свободу і мир.
    Україна для кожного з нас не просто земля, де ми народилися, де жили наші предки. Вона є цілим світом звичок, уявлень і почуттів, які ми сприймаємо з дитинства.
     Ми повинні знати свою історію, щоб нами не маніпулювали, адже ворог постійно привласнює та переписує українську історію.
   В Перегінській центральній міській бібліотеці діє книжкова виставка-екскурс «Українська Державність: мрія поколінь». На виставці представлені книги про історичні етапи українського державотворення, національні  символи України, особистості державотворення,. які знайомили читачів з шляхом боротьби, випробувань, розвитку української держави та її багатомільйонного народу. 

   Також в бібліотеці демонструвався  документальний фільм «Скарби Української державності».

   Вітаємо усіх українців і Україну з Днем Української Державності!

Єднаймося!

Зичимо усім українцям і Україні найшвидшої Перемоги, миру та процвітання!