Година цікавих повідомлень "ЦІКАВІ ФАКТИ ПРО КОНСТИТУЦІЮ УКРАЇНИ»

 

  Конституція є основним законом країни, який гарантує кожному громадянину права і свободи, а також визначає політичний устрій держави.

   В Перегінській міській центральній бібліотеці з учасниками УПЮ (улад пластунів(ок) юнаків(чок) "Опришки" та "Незламні" пройшла година цікавих повідомлень «Цікаві факти про Конституцію України». 

Присутні дізналися, що:

-Свято на честь Основного закону Україні відзначають щорічно 28 червня. У цей день, точніше ніч, у 1996 році Верховна Рада прийняла Конституцію. З того моменту 28-й день першого літнього місяця став офіційним святковим і вихідним днем в Україні. Це єдине свято, яке закріплене в самій Конституції і вважається одним із наймолодших, адже воно з’явилося лише після ухвалення Основного Закону України.

-День Конституції України — єдине державне свято, закріплене в самій Конституції:

" Стаття 161. День прийняття Конституції України є державним святом — Днем Конституції України. " 

-Писали українську Конституцію шість років – з 1990 по 1996.  Весь чинний Основний Закон складається з 15 розділів і 161 статті. «Батьком» Конституції України вважається нардеп Михайло Сирота, який очолював Тимчасову спеціальну комісію з доопрацювання проекту. Міжнародне співтовариство визнало Конституцію України однією з найдемократичніших у світі.

-За тоненькою брошурою, якою є Конституція України – сторіччя народної законотворчості. Тут можна згадати і «Руську правду» доби Київської Русі, і козацькі та гетьманські конституції, включно з Конституцією Пилипа Орлика – однією з найперших на європейських теренах, і Конституцію Української Держави 1918року.

-Кожен глава української держави, перш ніж почати виконувати свої обов’язки, має прийняти присягу. Для цього він кладе руку на Пересопницьке Євангеліє та на Конституцію України.

-У 2019 році у електронному варіанті створили Конституцію України для дітей у вигляді коміксів. Її авторами стали брати Капранови, а художником – Олександр Костенко.

-22 серпня 2011 року в Києві була презентована перша мініатюрна Конституція України. Автори ідеї пояснили, що задум такого проекту в тому, аби привернути більше уваги громадян до законодавства. Мініатюрна рукописна книжечка “Конституція України”, розміром 2х3 сантиметри, включає 160 рукописних сторінок, літери, а їх 9 тисяч, висотою не більше 1 міліметра можна читати без окулярів. Важить Конституція всього 15 г. Її створення художником-графіком Ігорем Степановим зайняло приблизно два місяці.

-Загалом текст Конституції України складається з 14 461 слова.

-Найчастіше в Конституції України зустрічається слово (в різних відмінках): УКРАЇНА - 451, СТАТТЯ - 292, РАДА  - 246 разів 

   Конституція для кожного з нас стала головним оберегом державності, демократії й соборності України. Цей документ свого часу подарував нам довгоочікувану  незалежність і це стало найважливішим кроком у забезпеченні прав та свобод людини та громадянина.

  Кожен громадянин держави має знати та поважати свої права.

І знову книжковий дарунок

   Працівники  Перегінської центральної міської книгозбірні завжди щиро і безмежно вдячні за подаровані книги, бо впевнені – вони обов'язково знайдуть свого читача і стануть важливою частинкою фонду нашої бібліотеки та принесуть задоволення від прочитаного багатьом користувачам.

    Чудовим сюрпризом для нашої бібліотеки стали подаровані ще один примірник нової  книги  «Непроминальне»  та черговий збірник літературного альманаху «Ковток життя: Зима-2021», від авторки  Наталі Данилюк.

  Ще зовсім недавно журналіст газети «Галичина» Ігор Лазоришин опублікував статтю «Перегінський діамант» (Наталя Данилюк представила свою нову поетичну збірку «Непроминальне»), а вже сьогодні наші користувачі мають можливість знову і знову насолоджуватись поетичними рядками шостої поетичної збірки своєї улюбленої поетеси.

   Читаючи поезії Наталії Данилюк, зокрема і твори з нової книжки «Непроминальне», як і завжди захоплюємось ними і завжди ще хочеться читати її поезії не лише наодинці, а й для загалу – ділитися враженнями. Знайомлячись із кожною збіркою талановитої поетеси, защораз переконуємось, що її поезія нині є окрасою літературного не лише Перегінська, а й великого Прикарпаття.

Щиро дякуємо за гарний подарунок та бажаємо творчого натхнення!

Червень 1941: над пам’яттю роки не власні

                                                                                                                                     Ніхто не забутий.

  На полі ніхто не згорів:

  Солдатські портрети

  На вишитих крилах пливуть…

  І доки є пам’ять в людей,

  І живуть матері,

  Допоти й сини,

  що спіткнулись об кулі,

  Живі!

                   Б. Олійник

      Щороку 22 червня український народ відповідно до Указу Президента України відзначає День скорботи і вшанування пам’яті жертв Другої світової війни та вшановує світлу пам'ять мільйонів земляків, життя яких обірвала ця війна. Трагедія Другої світової війни, розв’язаної тоталітарними режимами, опалила українців ще у вересні 1939-го, але з 22 червня 1941 року Україні судилося надовго стати великим полем бою. У цей скорботний день 80 років тому на нашу землю прийшла війна, що не оминула жодної родини, спричинила незліченні жертви, руїни та спустошення, кривавою лінією пройшла через кожне серце, кожну долю.

    День початку війни став в Україні історичним днем глибокої скорботи. Кожен раз в цей День ми згадуємо тих, хто так і не повернувся з цієї війни, згадуємо про тих, хто кров’ю і потом захистив людство від фашизму, про тих, хто першим прийняв на себе цей страшний удар і про тих, чиї життя були покалічені і зруйновані.

   Для України Друга світова війна — національна трагедія, під час якої українці, позбавлені власної державності, змушені були воювати за чужі імперські інтереси й часом вбивати інших.

   У рамках відзначення Дня скорботи і вшанування пам`яті жертв війни в Україні, у Перегінській центральній міській бібліотеці розгорнута книжкова виставка-спомин «Червень 1941: над пам’яттю роки не власні». 

   В експозиції представлено такі видання: двохтомник історичних нарисів «Україна в Другій світовій війні: погляд з ХХІ століття», книги пам`яті України «Безсмертя» та «Подвиг на віки», «Україна в полум’ї війни. 1941-1945», «Друга світовуа війна в історичній пам»яті України», Педак В. «Дякуємо і мертвим, і живим», «Ніхто не забутий,  ніщо не забуте»,О.Сабуров  «Відвойована весна», «Миттєвості війни «, «Архіви окупації» та інші.

   Тож запрошуємо усіх до перегляду виставки, тим самим віддаючи шану всім українським борцям, які в час воєнного лихоліття визволяли рідну землю від фашистських загарбників. Ми пам’ятаємо тих, хто так і не повернувся з війни. Тих, хто першими взяли на себе страшний удар. І тих, чиї життя були покалічені та зруйновані у тій страшній війні.

Ми проти куріння! Ми - здорове покоління!

   Традиційно щороку 31 травня весь світ і Україна в тому числі, відзначає День боротьби з тютюнопалінням.

    Противники шкідливої звички закликають кинути палити хоча б на один день. Позбутися шкідливої звички непросто. На щастя, є чимало випробуваних способів кинути палити і почати здоровий спосіб життя. Саме про вплив тютюнопаління на організм людини та про те, як позбутися цієї шкідливої звички знайомлять відвідувачів матеріали прес-дайджеста «Твій вибір- твоє життя», який влаштований на абонементі Перегінської центральної міської бібліотеки та підготували онлайн-презентацію «Ми проти куріння! Ми - здорове покоління!»

 

     День боротьби з тютюнопалінням був встановлений у 1987 році Всесвітньою організацією охорони здоров'я. Перед світовою спільнотою було поставлено завдання - добитися, щоб у 21 столітті проблема паління тютюну зникла. У березні 2006 року Верховна Рада України ратифікувала Рамкову конвенцію ВООЗ з боротьби проти тютюну. Конвенція зобов'язує учасників вживати конкретних заходів, спрямованих на боротьбу з цим явищем. На сьогоднішній день вже прийнятий закон про заборону куріння в громадських місцях Проте оскільки спеціальні місця для куріння на вулиці не позначені і заборонних табличок немає, досить складно визначити порушника. За даними експертів, тютюновий дим містить 4000 хімічних речовин, серед яких нікотин, який є однією з найсильніших отрут. Після проникнення сигаретного диму в легені нікотин потрапляє в мозок вже через сім секунд. Куріння викликає підвищення частоти пульсу, концентрацію цукру в крові, сприяє легкій збудливості кори головного мозку, має розслаблюючу дію на периферичні м'язи. Такий вплив є причиною цілого ряду хронічних захворювань, провокує розвиток онкологічних, серцево-судинних недугів, захворювань органів дихання. Смертність від раку легенів у курців у 20 разів вище, ніж у некурящих. Любителі тютюну в 13 разів частіше страждають стенокардією і в 10 разів - виразкою шлунку. Відомо, що крапля нікотину вбиває коня. Для людини смертельною стає доза в 50-100 міліграм. За підрахунками медиків, при викурюванні в день 20-25 сигарет за 30 років курець пропускає через свої легені 150-160 кг тютюну і не вмирає тільки тому, що вводить його невеликими дозами. Крім того, куріння віднімає до 10% робочого часу. 

    Тож запрошуємо на перегляд виставки та онлайн-презентації і доброго всім здоров'я.

«А мати вишивала рушники думками й українськими піснями».

                                                                                                             

             

                                                                                               Одягнімо, друже, вишиванки –

Наш чарівний український стрій.

Не для когось, не для забаганки,

А для себе, вірний друже мій.

Одягнімо вишиванки, друже,

Як одвічний предків талісман.

Хай не буде серед нас байдужих

І один в нас буде отаман.

   Історія української вишиванки налічує близько тисячі років. Традиція її носіння ріднить її з традиціями інших слов'янських народів, до національних костюмів яких також входять вишиті сорочки з орнаментом.

   У третій четвер місяця, цього року 20 травня, українці за традицією святкують День вишиванки – це всеукраїнське свято, яке покликане зберегти споконвічні народні традиції створення та носіння етнічного вишитого одягу.

   Ми пропонуємо всім бажаючим здійснити цікаву подорож в історію     українського етнічного бренду – вишивки, і допоможе в цьому наша народознавча книжкова виставка «Вишиванковий розмай», яка організована у Перегінській центральній міській бібліотеці для того, щоб підтримати сутність української вишивки, зберегти та популяризувати славні українські традиції серед молоді.

А також  бібліотекарі зібрали  на абонементі  виставку домашнього вишиття «А мати вишивала рушники думками й українськими  піснями». На виставці представлені роботи майстринь :Ліди Мельник, Лесі Вашкур, Ірини Мельник, Галини Василів, Ірини Бурмас, Ярослави Мельник. Вийняті і представлені з бабусиної скрині старі рушники, вишиті сорочки. Різні за стилями і технікою, кольорами та формами всі вони притягають увагу, захоплюють фантазією майстрів. 

    Нещодавно наша поетеса Наталя  Данилюк взяла участь у конкурсі «З Днем вишиванки», який організувала поетична  спільнота «Стан душі моєї» і була нагороджена Дипломом за зайняте ІІ місце. Пропонуємо увазі користувачів вірш «Скриня» у виконанні Віри Абрам.

В цей день працівники бібліотеки прийшли на роботу у своїх вишиванках та взяли участь у флешмобі "Одягни вишиванку".

     Вишиті рушники здавна були поширені на Україні як неодмінний атрибут народного побуту, весільної і святкової обрядовості, як традиційна окраса селянського житла. Важливі події в житті народу ніколи не обходились без рушників, які, крім декоративного навантаження, мали великий образно-символічний зміст. Рушники завжди висіли на покуті, святому місці, де збирається вся родина на трапезу, освячуючи її молитвою. По суті рушники виконували роль тих же святих образів. 

Висить рушник у хаті на кілочку,

Калина червоніє на столі,

А біля неї – жовті колосочки,

Мов пустотливі братики малі,

Це все – моя земля, моя Вкраїна,

Це рук моєї матері тепло,

І цей рушник, яким і дочку й сина

Благословляє мати на добро.

   Вишитий український рушник пройшов крізь віки і нині щедро розстелений для всіх, хто не черствіє душею, близьким і далеким друзям і гостям. То ж нехай цей символ завжди буде у Вашій оселі, як ознака великої любові і незрадливості.

   Вишиванка, чи то вишита сорочка, – це для українця не лише одяг, не лише вбрання, яке вдягається у найважливіші дні життя або на свята – це символ приналежності до роду та нації. Яскраві кольори, фантастичні візерунки-символи, багатство фантазії майстрів – усе це і є вишиванка. А ще з вишиванкою пов’язана вся багатовікова історія українського народу.

   Вишиванка – це оберіг, який захищає від всього злого  та приносить здоров’я і багатство.  Саме про красу та технологію вишивання ви зможете детальніше дізнатися, завітавши  до Перегінської центральної міської бібліотеки  та переглянути  народознавчу виставку «А мати вишивала рушники думками й українськими  піснями».

«Європа – надія мільйонів»

                                                                                            «Світ схожий на книгу, і той, хто знає тільки свою країну, пройшов у ній лише першу сторінку»

Фужере де Монброн

У третю суботу травня, починаючи з 2003 року, в Україні щорічно відзначається День Європи.Відзначення Дня Європи в Україні − це важливий крок у зміцненні самоідентифікації України як європейської держави, причетної до традицій і цінностей Європи.

   Україна  -  єдина держава не член ЄС, у якій на державному рівні відзначається День Європи. Обираючи курс на євроінтеграцію, намагаючись інтегруватися в європейське співтовариство, наша держава і почала відзначати День Європи. В Україні свято сприймається як спосіб приєднання до тих цінностей, яких дотримуються в Європейському Союзі. Важливо пам'ятати, що, обираючи демократичні цінності, громадянське суспільство, правову свідомість, збереження традиції, європейську систему освіти й інші категорії цього рівня, ми обираємо Європу.

   День Європи - це символ започаткування нової успішної моделі мирної співпраці між державами, що ґрунтується на спільних цінностях та інтересах. 

   У рамках цьогорічного  святкування  Дня  Європи – 2021  у Перегінській центральній  міській  бібліотеці   організована виставка-інсталяція «Європа – надія мільйонів»,  спрямована на покращення рівня проінформованості  нашої молоді про Європу, Європейський Союз.

На виставці представлені видання про історію, принципи функціонування, керівні інституції, органи ЄС та їх діяльність, європейські цінності, відносини Європейського Союзу та України та ін.

    Багато цікавого та загадкового, що таїть в собі Європа, побачили користувачі бібліотеки  під час інтернет-круїзу «Європа на твоїй долоні». Під час youtub-перегляду вони ознайомились із визначними місцями країн Європейського Союзу, а також із представленими книгами письменників цих країн.

   День Європи поступово стає справою державного значення і відіграє неабияку роль у формуванні громадської думки в Україні про майбутнє нашої держави в дружній європейській сім’ї народів.

«В. Стефаник-володар дум селянських»

До 150-річчя від дня народження Василя Семеновича Стефаника працівники Перегінської центральної бібліотеки підготували віртуальну виставку «В. Стефаник-володар дум селянських»

    Ім'я Василя Стефаника вимовляється з особливою любов'ю. Він увійшов в історію не лише української, а й світової літератури як автор правдивих соціально-психологічних новел з життя галицького селянства під владою Австро-Угорської монархії, а згодом шляхетської Польщі.

Уся творчість Василя Стефаника і є оте мужнє слово на захист і во славу свого народу. 

   Василь Семенович Стефаник народився 14 травня 1871 року в селі Русові на Прикарпатті (Снятівський повіт на Станіславщині, тепер Івано-Франківська область), в родині заможного селянина. Батько його, засліплений жадобою до збагачення, жорстоко визискував наймитів і навіть членів родини. Дитинство Василя минуло серед бідняцької дітвори, з якою він пас худобу.

   В сім років батько записав Василька до сільської школи. Влітку хлопець допомагав у роботі дорослим, а коли кінчалися польові роботи, ходив до сільської школи. У 1883 році вступив до Коломийської гімназії. І в школі, і в гімназії Стефаник відчув соціальну нерівність. 

   Виключений 1890 року з Коломийської гімназії Стефаник, слідом за Лесем Мартовичем, переходить до Дрогобицької гімназії. Там він продовжує брати участь у таємному гуртку і в агітаційній роботі на селі. Серед гімназистів ходили цілі легенди про І. Франка. Стефаник спеціально пішов до Нагуєвич, де жив тоді Каменяр, щоб познайомитись з ним. Відтоді почалася щира дружба двох письменників.

   Закінчивши гімназію і виконуючи волю батька, восени 1892 року Василь вступив на медичний факультет Краківського університету.З осені 1897 року в буковинській і галицькій періодиці починають з’являтися його новели. На початку 1899 року в Чернівцях вийшла збірка новел «Синя книжечка», яка одразу привернула до себе увагу. Польський вчений Морачевський перекладає новели на польську, а Ольга Кобилянська – на німецьку мови. 1900 року у Львові з’являється друга збірка – «Камінний хрест», а 1901 року – збірка «Дорога».

   1 січня 1900 року померла мати Стефаника. Письменник тяжко переживав втрату найдорожчої людини і сам занедужав. Коли трохи покращало, він пише новели «Палій» і «Кленові листки». Та величезне напруження знову привело до загострення хвороби. Через хворобу, а в основному через те, що медицина не подобалась Стефаникові, він наприкінці 1900 року залишає університет і зовсім виїздить із Кракова.

   У вересні 1903 року Стефаник у складі делегації Галичини поїхав у Київ, а звідти в Полтаву на відкриття пам’ятника І. Котляревському. Тут він зустрівся з Лесею Українкою , М. Коцюбинським, М. Старицьким, М. Лисенком, В. Самійленком та іншими діячами культури.

В січні 1904 року він одружився з давньою приятелькою Ольгою Гаморак і оселився в тестя в с. Стецеві (неподалік від Русова), взявши на себе всі господарські турботи.

  Від 1908 до 1918 року, аж до розпаду Австро-Угорщини, Стефаник був послом до австрійського парламенту від радикальної партії. Незважаючи на ораторський хист, рідко виступав у парламенті із промовами, одначе дуже пильно виконував свої обов’язки посла на Покутті.

  1914 року помирає Стефаникова дружина, і він залишається вдівцем із трьома малолітніми дітьми – Семеном, Кирилом та Юрієм, яких йому помагає виховувати сестра дружини, Олена Плешкан.

  Починається Перша світова війна, залишаючи глибокий слід у житті і творчості письменника. Під час першої окупації Галичини військами царської Росії Стефаник залишався у Русові і переховувався у місцевих селян та у близького приятеля – Марка Черемшини. Перед другою окупацією утік з австрійською армією і в 1916 році добрався до Відня, де зупинився у друзів – Левка Бачинського та Ярослава Веселовського.

  А в січні 1930 року трапилося  лихо – частковий параліч надовго прикував письменника до ліжка.7 грудня 1936 року із його кімнати вийшов ісповідник – отець Михайло Дольний і промовив лише одне слово: «Уже»…

Василя Стефаника – блискучого письменника європейської слави, новеліста, патріота, українця і людини не стало…

   Творчість Василя Стефаника – оригінальне явище світового рівня, ім’я його поправу стоїть поряд з іменами найвизначніших літературних авторитетів.Його творчість не раз порівнювали, зіставляли з творчістю Тараса Шевченко. І. Труш в 1909 році для німецькомовного журналу «Ukrainische Rudshau» лише статтю, де каже, що такі українські письменники як Тарас Шевченко, Іван Франко і Василь Стефаник найкраще відображають характер українського народу.

   Стефаник, як і кожний великий письменник, має індивідуальне творче обличчя, свій властивий лише йому стиль письма. Він створив короткі психологічні новели, які не обтяжені описом побуту, зовнішніх умов.

Стефаник В. С.Твори / В. С. Стефаник; передм. В. Лесина. – Київ: Дніпро, 1984. – 173 с.

   Василь Стефаник – один з найвидатніших українських прозаїків. У своїх глибоко ліричних, повних драматизму творах він змальовує тяжке життя селянства Західної України, стихійний протест трудівників землі проти нелюдських умов існування.

Стефаник В. Вибране/В.Стефаник.-Ужгород:Карпати,1979.-390с.

   Новели про життя західноукраїнських селян кінця ХЦІХ-ХХ ст.. Подвигу гідні їх велика правдивість, народність і мистецька досконалість.

Стефаник В..Камінний хрест / В. Стефаник; упоряд. І. М. Андрусяк. – Київ: Школа, 2007. – 272 с. – (Б-ка шкіл. класики).

   До видання увійшли кращі твори з доробку видатного українського письменника В. Стефаника – короткі психологічні новели, сповнені драматизму і правдивості.

Добір поданих текстів обумовлений шкільною програмою з української літератури.

Стефаник В. Кленові листки:Оповідання/В.Стефаник.-К.,Дніпро,1987.-237 с.

У глибоко лірних, сповнених драматизму оповіданнях письменник змалював тяжку долю селян Західної України на рубежі ХІХ-ХХ ст.. Твори вражають своїм лаконізмом, глибиною почуттів, виразністю мови.

Стефаник В. Новели/ В. Стефаник.-  Ужгород:Карпати,1977.-175 с.

 З винятковою художньою силою майстер української новели викриває соціальну дійсність  прикарпатського села. Твори вражають жахливою картиною минулого

Бабій В.Покутський трисвіт/В.Бабій .-Ів.-Франківськ:Супрун В.П.,2010.-208с.

Видання представляє «Покуцтську трійцю»:Василя стефаника, Леся Мартовича, Марка Черемшину у їх багатогранному вимірі через художнє слово, слово критика і літературознавця.

Горак Р. Д. Кров на чорній ріллі: есе-біографія Василя Стефаника / Р. Д. Горак. – Київ: Академія, 2010. – 608 с.

Його називали Володарем дум селянських, Мужицьким Бетховеном, а він вважав себе Великим страдником.Над ним висіло прокляття за сподіяний предками злочин – знав, що має спокутувати його. Від того все навколо було чорним, як мужицьке поле.Постійно мучив його неспокій. Ніде не знаходив пристановища.Вчився на лікаря, але не став ним. Був послом до віденського парламенту, але нічого суттєвого зробити не зміг.Жив у боргах. Соромився своєї бідності.Боліли йому людські страждання. Натягував від того струни душі своєї і виливав свій біль на папері.Постійно сумнівався, чи його письмо буде зрозумілим.

Франко вважав його своїм наслідником у літературі, критикував тих, хто хотів спримітизувати написане ним.

Таким постає Василь Стефаник в есе-біографії Романа Горака «Кров на чорній ріллі».

Лесин В. М.Василь Стефаник / В. М. Лесин. – Київ: Дніпро, 1981. – 150 с. – (Літературні портрети).

   Василь Стефаник  (1871 - 1936) – видатний український письменник, великий майстер стислої соціально-психологічної новели.

У книжці популярно розповідається про життя письменника, його ідейно-творчі шукання, аналізуються особливості стилю і самобутність новеліста, простежується  місце письменника в історії літератури.

Стефаник К. В.Літературно-меморіальний музей В. С. Стефаника / К. В. Стефаник, Б. П. Галюк. – Ужгород: Карпати, 1981. – 46 с.

  У селі Русові Івано-Франківської області, де народився відомий український письменник, автор психологічних новел про життя західноукраїнських селян кінця XIX -  початку XX століття Василь Стефаник, відкрито літературно-меморіальний музей, експонати якого розповідають про життя і творчість видатного новеліста, про вшанування пам’яті письменника.

Гнідан О. Д. Василь Стефаник. Життя і творчість: посібник для вчителя / О. Д. Гнідан. – Київ: Рад. шк., 1991. – 222 с.

Автор розглядає твори класика української літератури Василя Стефаника (1871 - 1936), аналізує новели збірок «Синя книжечка», «Камінний хрест», «Дорога», «Моє слово», «Земля», в яких відтворене життя західноукраїнського селянства на зламі двох століть: за часу першої світової війни та панування Польщі.

Багато уваги надається характеристиці творчої манери, стилю письменника.