Поет української інтелігенції (до 160-річчя з дня народження М. Коцюбинського)

  Соняхом або Сонцепоклонником – так називали Михайла Коцюбинського знайомі. Він дуже радів цьому і казав: «… так, це сто відсотків про мене».

   17 вересня 2024 року виповнюється 160 років від дня народження відомого українського письменника, громадського діяча Михайла Михайловича Коцюбинського. Він вивів національну літературу на європейський рівень. Його називали українським імпресіоністом.

   Майстер слова, класик, геній, мудрець – таким зазвичай бачить Михайла Коцюбинського читач. Однак письменник умів бути різним.

   Михайло Коцюбинський – людина, яка відкрила українську літературу Європі, а український кінематограф вивела на світовий рівень, адже його твір «Тіні забутих предків» ліг в основу сценарію шедевра на віки.

   Він є автором численних повістей, новел та  оповідань. Вершиною досконалості особливого художнього стилю письменника є «Fata morgana», «Що записано в книгу життя» (1910). Окремі твори екранізовано й інсценізовано, перекладено мовами багатьох народів світу. Перу М. Коцюбинського належать переклади українською мовою творів Г. Гейне, А. Міцкевича, Е. Ожешко та ін. 

   Коцюбинський заслужив почесне місце в ряді найоригінальніших українських письменників. Він урізноманітнив літературу багатогранними напрямами, в тому числі модернізмом. Саме його творчість вперше в українській літературі включила імпресіонізм, глибокий психологізм, елементи експресіонізму, неореалізм та інші.

   Світова література була би значно біднішою, якби в ній не з’явився Михайло Коцюбинський – чоловік, який не вчився в університеті, але знав дев’ять мов. Естет, який захоплювався квітами і любив добре поїсти.    Неперевершений імпресіоніст, що з однаковою майстерністю описував і буденне, і екзотичне…

   До 160 – річчя від дня народження М. М. Коцюбинського працівники Перегінської центральної міської бібліотеки організували книжкову виставку «Поет української інтелігенції», що поведе читача у світ чуттєвої та глибоко емоційної української прози.

За правовою допомогою - до бібліотеки

    Відповідно до ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно.

   Правова допомога, згідно із положеннями закону «Про безоплатну правову допомогу», – це надання правових послуг, спрямованих на забезпечення реалізації прав і свобод людини і громадянина, захисту цих прав і свобод, їх відновлення у разі порушення. Держава гарантує право на отримання безоплатної правової допомоги громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, у тому числі біженцями чи особами, які потребують додаткового захисту.

   Система безоплатної правової допомоги постійно проводить роботу з громадськістю. Щоб кожна людина знала про свої права та куди звертатися, якщо їх було порушено.

   З метою розширення доступу населення до правничої допомоги організовується робота консультаційних пунктів, під час яких громадяни мають змогу отримати правову інформацію, консультації і роз’яснення з правових питань.

   Юристом сектору «Перегінське бюро правничої допомоги» Калуського відділу правничої допомоги Західного управління правничої допомоги Західного міжрегіонального центру з надання правничої допомоги Іриною Гайдук було проведено бесіду з працівниками Перегінської центральної міської бібліотеки. Під час зустрічі за правовою допомогою звернулися особи, яких цікавили питання щодо адміністративного права, цивільного права, спадкового права, трудового права та соціального забезпечення.

    На завершення заходу присутні отримали інформаційні буклети на правову тематику, а також ознайомлені з можливістю отримання правової допомоги дистанційно зателефонувавши до єдиного контакт-центру системи безоплатної правничої допомоги за номером 0-800-213-103.

«Неосяжний світ Довженка»(130 років від дня народження Олександра Петровича Довженка)

 

10 вересня виповнюється 130 років від дня народження Олександра Петровича Довженка – українського кінорежисера, письменника, художника-графіка, громадського діяча, фундатора національного кінематографа.

Спадщина Довженка багатогранна і неповторна. Випереджаючи свій час, твори Олександра Петровича нікого не залишали байдужими: вони викликали та й тепер продовжують викликати дискусії. 

Письменник приваблює нас активною соціальною позицією, що знайшла вияв у неповторних образах його своєрідного мистецького світу. Характер художнього синтезу митця настільки неповторний, багатий ідейним і естетичним змістом, що він хвилює нас й сьогодні. Він зробив величезний внесок в українське відродження 20-х років минулого століття. Своїми фільмами «Звенигора», «Арсенал», «Земля» створив не тільки українське кіномистецтво, а й вплинув на розвиток світового кіно. В українській літературі саме Довженко, видатний кінорежисер і водночас письменник, започаткував новий жанр — кіноповість, тобто повість, написану з урахуванням специфіки кіно.

Життєвий та творчий шляхи митця взаємопов'язані й найповніше постають на сторінках книги харківського видавництва «Фоліо» — «Олександр Довженко. Щоденникові записи». Ця книга - перша повна наукова публікація щоденникових записів митця за 1939-1956 роки. Згідно із  щоденниковим жанром автор фіксує основні події свого особистого та творчого життя, починаючи з виходу на екрани фільму «Щорс» (1939) та до завершення роботи над сценарієм «Поема про море» (1956). Детально описано історичні події, свідком яких був Олександр Петрович : приєднання Західної України до СРСР, початок Великої Вітчизняної війни, відступ армії та окупація України німецькими військами, визволення України (Харкова, Києва), післявоєнні роки, смерть Сталіна й зміни в житті країни. Відмінною особливістю цього пронизливого за одкровенням і емоційним напруженням тексту є його творчий компонент. Саме сторінкам щоденника Довженко повіряв свої найпотаємніші творчі плани, розробки сценаріїв «Україна у вогні», «Мічурін», оповідання та незавершений роман «Золоті ворота». 

Якби здійснилося все те, про що мріяв О. Довженко, яким би щасливим стало людство! Олександр Петрович — унікальна постать в історії України. Доля наділила його щедрим талантом: він умів любити — Україну, її народ, своїх батьків, природу, своїх дружин, творчість, літературу, кіно, живопис, будь-яку цікаву творчу справу. Це наш і письменник, і кінорежисер, і художник, і державна людина. Усе йому було під силу, на все його вистачало. За що б не взявся — і все виходило талановито. Він завжди мріяв, жив активним громадським життям, любив нове, зміни, любив майбутнє.

До ювілею геніального режисера, письменника, художника і філософа Олександра Довженка працівники Перегінської центральної міської бібліотеки підготували книжкову виставку  «Неосяжний світ Довженка». Література представлена допоможе простежити формування світогляду та творчості О. Довженка.

України вірний син

 

     Сьогодні, 9 вересня вся Україна і увесь світ відзначає 255 – ти річний ювілей з нагоди дня народження видатного діяча української культури, першого класика нової української літератури Івана Петровича Котляревського – письменника, драматурга та основоположника сучасної української літератури.

  Іван Котляревський здійснив найбільший внесок у формування сучасної української літературної мови – у час, коли  староукраїнська  писемність занепадала, його знаменита поема «Енеїда» була першим твором, написана на основі живого усного мовлення народу. Іван Франко у поезії «Котляревський» писав: «Так Котляревський у щасливий час Вкраїнським словом розпочав співати,  І спів той виглядав на жарт не раз. Та був у нім завдаток сил багатий, І огник, ним засвічений, не згас, А розгорівсь, щоб всіх нас огрівати». 

    Іван Котляревський був першим серед тих, хто непохитно  тримав українську позицію упродовж свого життя і тим самим заклав підвалини не тільки нової української літератури, а й нового українського життя.

   У новому українському письменстві Котляревський став першим митцем, який звернувся до життя народу й народного слова як головних джерел  літературної творчості.

      Письменник подарував українській літературі небагато творів. Але кожен з них є неперевершеним вкладом в спадщину України XVIII ст..

   «Енеїда», «Наталка Полтавка», «Москаль – чарівник» - усі ці перлини української культури відомі не лише в Україні, але  й далеко за її межами, І саме вони являються головними прикрасами біографії Івана Петровича, Саме з цих ключових творів починається творчість Котляревського – геніального  письменника, поета, драматурга та та засновника нової української літератури.  

    До ювілею славетного письменника працівники Перегінської центральної  міської бібліотеки підготували книжкову виставку «України вірний син», де представлені видання творів письменника та матеріали про його творчий та життєвий шлях.

    Запрошуємо вас завітати до бібліотеки та зануритися у світ творів Івана Котляревського. Його поетична мова та гумор не залишать вас байдужими!

"Любив свій край понад усе"( до 213-ї річниці з дня народження Івана Вагилевича)

 

   Перлиною прикарпатського краю можна назвати  Івана Миколайовича Вагилевича.  Він є одним із зачинателів нової української літератури в Галичині, увійшов в історію нашої культури як талановитий письменник, літературознавець, лінгвіст, фольклорист і етнограф, громадсько-культурний діяч, співавтор альманаху «Русалка Дністрова».

    Народився Іван Миколайович Вагилевич у селі Ясень (тепер - Калуський район Івано-Франківської області) в сім'ї священика. Дитячі роки його минули серед селян-бойків. Іван закінчив чотирикласну школу в містечку Бучачі, потім - Станіславську гімназію. У 1829 р. вступив до Львівської духовної семінарії, вихованці якої водночас були слухачами філософського факультету в університеті. Тут молодий Вагилевич зустрівся з М. Шашкевичем та Я. Головацьким. Захоплені патріотичними ідеями, вони вирішили „йти в народ", аби пізнавши його глибше, спробувати пробудити в ньому високі струни душі. Тимчасово залишивши навчальні студії, І. Вагилевич разом з Я. Головацьким на початку 1830-х років мандрував по Галичині, Буковині й Закарпаттю, збираючи фольклор, вивчаючи народний побут. Зібраний матеріал став справжнім набутком для сучасників і нащадків, знадобився в пізнанні духовної скарбниці нашого народу, його культури.

   Повернувшись у середині 1830-х років до Львова, І. Вагилевич пристає до новоствореного гуртка української демократичної молоді „Руська трійця"), очолюваного М. Шашкевичем, і невдовзі стає одним з його лідерів. Наполегливо шукав І. Вагилевич прихильників та однодумців серед демократичної інтелігенції. Обдарований не лише літературно-науковими, а й організаторськими здібностями, він залучав до гуртка  представників молоді, яка активно відгукувалась на заклик „Руської трійці".

   У 1837 році, завдяки допомозі відомих південнослов'янських діячів культури, поблизу Будапешта, побачило світ перше літературно-фольклорне видання „Руської трійці", - „Русалка Дністровая". Це перша друкована на теренах підавстрійської України книжка, в якій на повну силу зазвучала жива народна українська мова і яка відкрила нові перспективи для розвитку літературної мови на західноукраїнських землях. 27 серпня 1937 року  з нагоди виходу в світ  "Русалки Дністрової" в селі Ясень було встановлено пам'ятник Івану Вагилевичу.

   До  працівники Перегінсської центральної міської бібліотеки організували книжкову викладку «Любив свій край понад усе».

Їх подвигу не буде забуття…

Куди ж ви, хлопці, вирієм у небо?

Чому ж так рано? Вам би жити...жити.

 

29 серпня – День пам’яті загиблих захисників України

   Це не єдиний день у році, коли ми згадуємо, віддаємо шану, розповідаємо про тих, хто віддав життя, щоб відстояти Україну, її державність, незалежність і соборність. Але це особливий день, нагода для всіх у суспільстві разом зосередитися на пам’яті, шані і вдячності.

   День пам'яті захисників України та символіка соняха виражають глибоку вдячність і повагу до тих, хто віддав своє життя за країну. Для нас - це обов'язок висловити подяку та шану Героям України, пам'ятаючи про те, що їхні жертви не будуть забуті, а ідеали житимуть і надалі!

    Повномасштабне вторгнення рашистів 24 лютого 2022 року змінило нашу реальність. І саме ця нова реальність породила нову творчість – творчість, яка стала не лише способом відрефлексувати події, що відбуваються, а й показати світові важливість боротьби українців за свій дім, свою землю, свою незалежність та вшанувати тих Героїв, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України. Літературний контекст також змінився, відображаючи сучасні реалії. Тепер все більше українських захисників вкладають свої переживання у щемливі тексти, а письменники рефлексують на суспільні події звичним для себе способом – крізь слова на сторінках нових книг.

  Надзвичайно важливо згадувати та гідно вшановувати подвиг захисників, які віддали найцінніше у боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України – своє життя. Вони стояли на смерть за кожного з нас – за те, щоб майбутнє покоління мало гідне майбутнє у незалежній країні, а всі ми могли розвивати громадянське суспільство та робити Україну кращою. Ми схиляємо голови у вдячності перед тими, хто тримав небо над нашими містами, даючи нам можливість у цей час вчитися, працювати, розвивати соціальні ініціативи та відстоювали демократію й права людини тут, у тилу.

   Вшановуючи пам’ять захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України у Перегінській центральній міській бібліотеці влаштована книжкова виставка-пам’ять «Їх подвигу не буде забуття…» 

   Увазі користувачів пропонуємо віртуальну виставку творів сучасних поетів, які у своїх поезіях висвітлюють подвиги Героїв України та тему війни.

Рубаняк О. Назустріч смерті.-Харків:Фоліо,2022.

Збірка поезій кулеметниці з Верховинщини Оксани Рубаняк –  “На зустріч смерті”. Військовослужбовиця виконує бойові завдання на Донеччині у складі кулеметного взводу 72-ї окремої механізованої бригади та відважно бореться із російським окупантом. Окрім цього на передовій встигає писати вірші, пише ПІК.

“Назустріч смерті” – це книга-присвята зниклому безвісти побратиму Валентину Солтановському «Старому» та всім борцям за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України.

“Вірші, опубліковані у збірці, я писала на передовій. У бліндажах та окопах, під час артилерійських обстрілів та стрілкових боїв, наступів та штурмів в голові були різні думки. Коли ж я потрапляла у спокійніше місце, записувала все на аркуш, щоб потім поділитися зі світом. Я мусила поділитися побаченим з вами”, – розповідає дівчина.

Слоньовська О.У камуфляжі й бронежилеті: Поезії.- Івано-Франківськ: Місто НВ, 2023.

Мова таки має значення… Але тільки в тому випадку, коли не втратило своєї сутності Слово… Не розсипалося, не погасло,  не зотліло, а пішло по світах словами, піснями, легендами… У спадлахах перших вибухів нашої Вітчизняної війни нікчемними нащадками , стало чітко видно і наш народ, що несподівано Велико постав з майже нізвідки, і кожного чи кожної з нас… Народ постав Воїном, його люди постали Людьми, Бійцями, Волонтерами… І тут ніколи і ніде відчулася майже фізична потреба у духовному – Слові Господньому і слові людському – поетичному… Ольга Слоньовська , людина з високим іменем у поетичному світі, в числі перших пішла зі  своїми віршами боронити українську душу на всіх фронтах людської свідомості…ЇЇ кожне слово  - куля в чоло оZVірілого ворога… І хай Перемога ще тільки гряде, але пліч-о-пліч зі своїм народом, з його непохитними воїнами –Слово…Справжнє…Українське…Слава тобі, Україно… І вам слава, Герої Вічної Вітчизняної війни України з росією.

Поезія написана в час повномасштабного вторгнення, а тому передає ті емоції, що в кожного з нас зараз на душі. Вірші своєю правдивістю і відкритістю зачіпають за живе. Біль, страх, сльози… усе це змогла передати Ольга Володимирівна своєю майстерністю.

Про що гудуть сирени України?:літературний альманах.- Біла Церква:Час ЗМІН Інформ, 2022.

Збірка патріотичної лірики в різних авторських стилях, із різної перспективи та з єдиним посилом – «Україна. Війна». Цей мотив об’єднав поетів, прозаїків, ілюстраторів: разом учасники проєкту зібрали кошти на допомогу ЗСУ та вигравіювали мистецтвом криваву історію сьогодення. Тут чути постріли, тут видно згорілі будинки, тут понівечені трупи на дорогах, тут щоденна точка фізичної й моральної напруги українських військових, тут віра, тут повернення додому. Де б ми не були фізично, ми – тут, у своїй державі.

Україна щодня пам’ятає воїнів, які поклали своє життя за її волю та незалежність, але цей день – для гідного вшанування їхньої пам'яті. День, коли кожен українець може подякувати загиблим захисникам та виявити пошану, схиливши голову під час хвилини мовчання. Це найменше, чим ми можемо віддячити загиблим захисникам за мир у наших домівках та захист. 

БОЛИТЬ...

Пам'ятаємо! Герої не вмирають!

Адже герої живі, поки жива пам’ять про них... Їх подвигу не буде забуття…

Цікаві факти про Івана Франка

 27 серпня 1856 року народився Іван Франко, видатний український поет, прозаїк, драматург, літературний критик, публіцист, перекладач, науковець, громадський і політичний діяч,  а сьогодні минає 138 років з дня народження.

Його літературний доробок - це ціла епоха в українській літературі. Його твори ісьогодні користуються величезною популярністю. адже весь свій талант він відждав Україні. 

 А сьогодні ми пропонуємо увазі користувачів ще і цікаві факти про Івана Франка:

1. Іван Франко мав близько сотні псевдонімів та криптонімів: Джеджалик, Мирон, Мирон Сторож, Мирон Ковалишин, Руслан, Іван Живий, Невідомий, Не-Давид, Не-Теофраст, Nonseverus, Vivus, Марко В-а, Один з молодіжи, Один з русинів міста Львова, І. Ф., Ів. Фр., I. F., Iw. Fr., Ккк й ін.

2. За однією із версій, в яку вірив і сам Іван Франко, рід Франків походив від німецьких колоністів, чим пояснюється незвичне прізвище.

3. Прозові художні твори Франко творив трьома мовами: українською, польською та німецькою. Часто перекладав українською ті, що їх написав спершу чужими мовами.

4. За власним зізнанням Франка, значний вплив на його життя і творчість мали взаємини з жінками. Він пережив принаймні три глибокі кохання: до Ольги Рошкевич (у заміжжі Озаркевич), Юзефи Дзвонковської та Целіни Журовської (в заміжжі Зиґмунтовської), кожне з яких знайшло вияв у художній творчості.

5. 1890 Франко став одним із засновників та першим головою (до 1898) Русько-української радикальної партії (РУРП) — першої української політичної партії. Тричі балотувався від цієї партії на виборах до галицького сейму та австрійського парламенту (1895, 1897, 1898), щоразу безуспішно (через виборчі махінації влади).

6. 1893 у Віденському університеті під керівництвом відомого славіста В. Яґича І.Фанко захистив дисертацію «Варлаам і Йоасаф, старохристиянський духовний роман і його літературна історія» і здобув учений ступінь доктора філософії, однак до викладання на кафедрі української словесности Львівського університету, що звільнилася по смерті О. Огоновського, допущений не був.

7. Помер Іван Франко без передсмертної сповіді, хоча бажання висповідатися мав. Однак, не вдалося знайти священика, якому поет зміг би відкрити свою душу. 

8. о. Андрій Білецький, який заступав митрополита Андрея Шептицького, коли той перебував під арештом в Росії, не дав дозволу на церковний похорон Франка. Втім, о. Василь Давидяк побоюючись помсти з боку прихильників Франка, не виконав офіційного розпорядження церковної влади і доручив провести церковний похорон.

Завітайте до бібліотеки, читайте наше цікаве, українське та збагачуйте свій читацький інтелект.

Україна в моєму серці (до дня Незалежності України)

Вітаємо тебе ми Україно!

                               Бажаєм мирного, світлого,

чистого неба

Та вільного кращого майбуття!

Не забуваймо тих Герої,

Котрі пішли у Небеса,

Тих, що рятують Україну,

Ціною власного життя!

День Незалежності України – це свято, яке гуртує та зміцнює націю, виражає дух народу, символізує його славне минуле, сьогодення та майбутнє. Зараз, в умовах війни, ми як ніколи усвідомлюємо значення цього свята.

   Свято почалося з Декларації про державний суверенітет України, яку Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки прийняла 16 липня 1990 року. Ця декларація відзначала волю українського народу до незалежності та підтверджувала історичну важливість цього кроку. У зв’язку з цим Верховна Рада вирішила встановити 16 липня як День проголошення незалежності України.

   Проте, згодом було вирішено змінити дату свята. 24 серпня 1991 року Верховна Рада Української РСР ухвалила «Акт про проголошення незалежності України». Цей акт офіційно оголосив про незалежність України від СРСР. Ця подія стала поворотною в історії країни, остаточно закріпивши її статус як суверенної держави.

   Після чого, 1 грудня 1991 року, відбувся всеукраїнський референдум, де більшістю голосів було підтримано незалежність України. Це підтвердило Акт проголошення незалежності та офіційно оголосило Україну незалежною країною.

    З того часу День Незалежності України відзначається щорічно 24 серпня.

  З нагоди свята Дня Незалежності України  Перегінська центральна міська бібліотека організувала для своїх користувачів книжкову виставку-інсталяцію «Україна в моєму серці». На експозиції представлена література про Україну, її народ та його героїчний шлях до здобуття самостійності, ключові події нашої історії, легендарних особистостей та видатних українців нашого минулого, які стали гордістю України. Також останній розділ своїми поетичними збірками висвітлює події сьогодення – війну.

   Щиро вітаємо усіх із 33-ю річницею Незалежності України. Нинішній рік – це рік великих випробувань, пора сподівань і надій. Нехай же всі вони справдяться. Бажаєм Вам від усього серця, щоб життя завжди було яскравим і багатим, як кольори нашого Державного стягу: синім і мирним, як небо, та жовто-золотистим, як пшеничні поля України!

   Нехай якнайшвидше над нашою державою засяє сонце ПЕРЕМОГИ!

Слава Україні!

Героям Слава!

Огляд книги Дмитра Степовика «Пресвята Діва Марія в українському мистецтві»

   

   Щороку 15 (28) серпня християни західного обряду, святкують одне з 12 найголовніших церковних свят, яке називається Успінням Богородиці чи Успінням Пресвятої Богородиці. В народі це свято називають Першої Пречистою. Саме успінням, а не смертю, прийнято називати відхід з життя Пресвятої Діви Марії. Адже вона відразу піднялась на небо до свого сина Ісуса Христа.

   У цей день закінчилося земне життя святої Діви Марії. Після цього її було піднесено Ісусом Христом та короновано Королевою Небес. Успіння вважається одним з найважливіших Богородичних свят.

   Нещодавно книжковий фонд Перегінської центральної міської бібліотеки поповнився дуже цікавою книгою Дмитра Степовика “Пресвята Діва Марія в українському мистецтві”

     В очікуванні свята Успіння Пресвятої Богородиці працівники бібліотеки запрошують читачів ознайомитися із  цією книгою . 

   Книга «Пресвята Діва Марія в українському мистецтві» професора Дмитра Степовика показує значення образу Діви Марії не тільки в контексті релігійної традиції, але й для культури та історії України.

   Заглибившись у цю книгу ви знайдете цікаві факти з теми й ґрунтовний аналіз старовинної мистецької спадщини.

   Розпочинаючи з джерел культу Діви Марії, автор веде читачів ранніми зображеннями Богородиці в Україні, образами поодинокими й образами з Дитятком Христом, продовжуючи її образом у графіці й скульптурі, чудотворними іконами Богородиці.

   Видання «Пресвята Діва Марія в українському мистецтві» знайде відгук серед поціновувачів тем живопису, іконографії, релігієзнавства тощо. Книга також містить велику кількість високоякісних ілюстрацій, що дозволяють насолодитися шедеврами сакрального мистецтва, починаючи від старовинних образів Богородиці до сучасного іконопису.

Син Карпатської землі

 

                         

З душею – наче криця і з серцем – наче віск,

Між небо й землю дай підняться мислю сміло,

Щоб щирим, ждучим душам співали благовість

Мої слова. А злим – про суд страшний гриміли.

          1909 – 1942

 31 липня ц.р. минає 115 років від дня народження Осипа Мощури – поета, перекладача, культурно-просвітницького подвижника, дослідника Бойківщини.

 МОШУРА ОСИП – (справжнє ім’я Йосип Петрович Мошура). Народився 31 липня 1909 року в с. Перегінську Долинського повіту (зараз Калуський район) в родині лісорубів. Перші уроки освіти і виховання майбутній поет здобув у батьківській хаті. Не маючи змоги відвідувати школу, хлопчик запам’ятовував історичні події краю, а потім описував у віршах.Уже в дитячі та юнацькі роки був свідком пам’ятних історичних подій початку 20 століття: Першої світової війни, проголошення Західноукраїнської Народної республіки. Тому багато образів та епізодів у творчості поета висвітлюють сторінки тогочасної історії. Для поета другою домівкою став Народний дім. Тут він читав для односельчан свої вірші, брав участь у дискусіях на літературні суспільно-політичні теми. Вірші поширюються у рукописах. З 13 років працював разом з батьком на лісорозробках у фірмі «Глезінгер», а також згодом – продавцем кооперативи «Єдність».   Вперше свої вірші надрукував у львівській газеті « Народна справа» в 1936 році. Також друкувався на сторінках львівських часописів «Народна справа», «Неділя», «Українське юнацтво». «Христос - наша сила», «Лицарство пресвятої Богородиці», «Літопис Червоної калини», в календарях «Надія України» і «Золотий колос». У 1937 році працював у львівській газеті Народна справа», пізніше став редактором журналу «Відродження». В 1938 році зробив переспіви окремих розділів «Слово о полку Ігоревім».У 1939 році Осип Мошура повертається до рідного Перегінська, Працює у сільському відділеі зв’язку. Та мирне життя виявилось недовгим – почалася війна. Окупанти почали розправи над активістами Перегінська. Зброєю Осипа Мошури стали войовничі, антифашистські поетичні твори. 20 січня 1942 року його заарештували, вивезли до Станіслава, допити тривали багато днів. Знеможене тіло поета більше не протестувало проти насильницької смерті. Символічно - загинув у тридцятитрьохрічному віці.

 Така його доля. Рідні і нині не знають місця спочинку замордованого поета.

 На жаль, Осип Мошура не видав жодної збірки: все відтягував цю справу. Хотів відсіяти полову… Вірші його розпорошені по таких довоєнних часописах як от: ;Народна справа», «Дзвони», «Назустріч»,»Відродження»,»Неділя», «Літопис Червоної Калини», «Наш приятель», «Обрії», «Новий час», « Дажбог», «Вісті з Лугу» та інші, що виходили у Львову.

 Шкода, бо досі багато творів Осипа Мошури залишається у рукописах, це і рання пома «Крик століть», переспів «Пісні пісень» із Біблії, переклад Слово о полку Ігоревім». Краєзнавці час від часу зверталися до творчості О. Мошури: В. Волохін ще 1965 року підготував радіопередачу на обласному радіо, цікавився ним і журналіст М. Кубик; дуже багато для «розсекречення» таланту свого краянина Володимир Ковальчук. У Львові 2003 року за редагуванням Василя Чоповського вийшла збірка вибраного Осипа Мошури «Гей, видно село» - вірші, оповідання та дещо із «Споминів». В Перегінську пройшла її презентація.

 А в 2008 році вийшла друга. Більш повна збірка під назвою, задуманою ще в 1934 році самим автором «Тремтіння і пориви» - упорядник Василь Костюк. І так само презентація цієї книги пройшла в Перегінській центральній міській бібліотеці.

 В Перегінській центральній міській бібліотеці проведена літературна година «Син Карпатської землі», на якій присутні читали вірші Осипа Мошури.

Анастасія Юрчишин "Смерть лісаря"

Вероніка Країло "Верховина"

 Поезії Осипа Мошури хвилюють своєю душевною безпосередністю, глибиною християнської моралі, вмсоким національним чуттям і патріотизмом, щирою захопленістю Карпатським краєм, любов’ю до Батьківщини, рідного Перегінська… Він був самоуком, але такими ж «самоуками» були і Панас Мирний і Катерина Білокур (а її полотна високо поціновував Пабло Рікассо)… То невже, щоб побачити рідний талант, нам треба, щоб хтось із чужоземців вказав – це геніально? 

 До цієї дати у читальному залі діє книжкова виставка-пам’ять «Син Карпатської землі». На виставці представлена інформація про життєвий і творчий шлях митця. Запрошуємо до ознайомлення та перегляду!

Оленівка. Лють, розпач, ненависть, сльози

 

  Вшанування пам’яті жертв Оленівської трагедії 28-29 липня 2022 року

  У ніч з 28 по 29 липня 2022 року російськими окупаційними військами було здійснено теракт на території колишньої виправної колонії № 120 поруч з смт Оленівка, під час якого загинули українські військовополонені – захисники «Азовсталі». Втратили життя понад 53 полонених, близько 130 було поранено.
  З серпня 2014 року установа перебуває в тимчасовій окупації та не працює, З 24 лютого 2022 року Збройні сили РФ на її базі створили фільтраційну в’язницю.
Здійснення заходів меморіалізації на державному рівні є важливим для вшанування пам’яті жертв трагедії у Оленівці. Йдучи назустріч  громадським запитам, народні депутати України про вшанування пам’яті Захисників та Захисниць України, учасників добровольчих формувань та цивільних осіб, які були страчені, закатовані або загинули у полоні в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України.
 В Перегінській центральній міській бібліотеці діє виставка – спомин «Оленівка. Лють, розпач, ненависть, сльози», присвячену вшануванню пам’яті жертв трагедії у Оленівці. Та пропонуємо ознайомитись з документальними фільмами, що присвячені цій трагедії «Барак 200. Фільм–реконструкція».

 Обстріл росією в’язниці в Оленівці – це українська Катинь. Катування і вбивства українських військовополонених – це порушення Женевських конвенцій.
Ми знаємо про злочин російських окупантів, ми вшановуємо пам’ять усіх, хто загинув у цій страшній війні, ми не пробачимо та обов’язково Переможемо! 

Українська Державність: мрія поколінь

                            Свою Україну любіть.
                                                                                                                    Любіть її… Во врем’я люте,
                                                                                                                    В останню, тяжкую минуту
                                                                                                                    За неї Господа моліть.
                                                                                                                                    Т. Шевченко

   

     15 липня  ми втретє святкуємо День Української Державності, Це свято припадає на День хрещення Київської Русі і є символом багатовікової історії українського державотворення. 

Не випадково духовність є основою державності.
    Саме в цей день князь Володимир прийняв християнство як державну релігію. Ця подія є першою згадкою про окрему українську державу, яку описує «Повість минулих літ».
     День Української Державності – день, який підтвердить тисячолітню історію нашої культури, нашої самобутності. традицій та звичаїв.
     Сьогодні це свято набуло особливого значення.
   Повномасштабна війна росії змусила нас зрозуміти існування Української державності, як надію на щасливе майбутнє, надію на свободу і мир.
    Україна для кожного з нас не просто земля, де ми народилися, де жили наші предки. Вона є цілим світом звичок, уявлень і почуттів, які ми сприймаємо з дитинства.
     Ми повинні знати свою історію, щоб нами не маніпулювали, адже ворог постійно привласнює та переписує українську історію.
   В Перегінській центральній міській бібліотеці діє книжкова виставка-екскурс «Українська Державність: мрія поколінь». На виставці представлені книги про історичні етапи українського державотворення, національні  символи України, особистості державотворення,. які знайомили читачів з шляхом боротьби, випробувань, розвитку української держави та її багатомільйонного народу. 

   Також в бібліотеці демонструвався  документальний фільм «Скарби Української державності».

   Вітаємо усіх українців і Україну з Днем Української Державності!

Єднаймося!

Зичимо усім українцям і Україні найшвидшої Перемоги, миру та процвітання!

Орієнтир для молоді

  

  Профорієнтаційна робота – один з важливих напрямків роботи бібліотек з молоддю. Це системна робота, що включає в себе надання інформації про різні професії та популяризацію профорієнтаційної літератури.
   Одним із найважливіших кроків у житті кожного є вибір професії. Від того, яким буде цей вибір залежить, як складеться подальше життя. Для прийняття правильного рішення при виборі професії необхідно враховувати ряд факторів – власні побажання, психологічні особливості та можливості й потреби ринку праці. Своє майбутнє ми визначаємо задовго до останнього шкільного дзвоника.
   Безумовно, якісна вища освіта є важливою складовою в житті кожної людини, вона дозволяє рухатися вперед та досягати своєї мети. Освіта забезпечує впевненість і власних думок, позицій, ідей. Наявність якісної освіти змінює ставлення до вас і підвищує ваш   статус. Зробити правильний професійний вибір – значить знайти своє місце в житті, визначити свою долю.
  Ми запрошуємо усіх бажаючих, а особливо учнів випускних класів, до Перегінської центральної міської бібліотеки переглянути матеріали та літературу, які представлені на виставці «Орієнтир для молоді». 

 

   Читачів бібліотеки також знайомлять з Інтернет ресурсами, за допомогою яких вони мають змогу отримати всю необхідну інформацію щодо навчання та побудови кар’єри, отримати необхідні знання і навички. визначити свої сильні та слабкі сторони, віртуально відвідати компанії та отримати кваліфіковані консультації кар’єрних радників.

Обереги української родини

   

   «З родини йде життя людини»– говорить українська народна мудрість.
  Родина – що може бути важливішим від сімейного вогнища, де ти можеш розслабитися, відпочити, а також отримати душевну рівновагу. Родина – це найближчі тобі люди, які завжди готові допомогти, підтримати у скрутну хвилину. Тільки з членами своєї родини ти можеш розділити свої радощі, досягнення, а також невдачі та важкі моменти життя. Саме тому День родини, що святкується в Україні щорічно 8 липня, є надзвичайно важливим для кожного з нас.       Інколи буває, що ми забуваємо про важливість родинного вогнища, перестаємо цінувати одне одного, мета ж цього свята знову згуртувати членів родини.
  Зародження  міцної та дружної сім’ї починається  з традицій та цінностей, які передаються українцями з покоління в покоління.
  Українська родина завжди була і залишається осередком збереження духовної і культурної спадщини нації. Саме тут кожна людина черпає сили та натхнення. Справжня родина робить людину більш згуртованою, душевною та стійкою.
  До найродиннішого свята в Україні пропонуємо перегляд книжкової виставки-інсталяції «Обереги української родини», яка організована в Перегінській центральній міській бібліотеці. Література, представлена на виставці, розповідає про давні традиції українського народу про створення родини, виховання дітей в любові до людей, природи, рідного краю, мови, пісні. 

   Особлива увага приділена літературі, що присвячена оберегам української родини, завдячуючи яким, народ зберіг свою родовідну пам’ять, історію, культуру. Виставка розкриває взаємовідносини в родині, допомагає правильно виховати підростаюче покоління в гармонії та родинному затишку.
  Тож зичимо кожній родині міцного здоров'я, благополуччя, миру, злагоди та любові! Нехай щасливими і вдячними зростають діти! Нехай шану та повагу мають дорослі! Нехай для кожного родина залишається надійною фортецею, тим місцем, де завжди зрозуміють, підтримають і допоможуть!

Ми – велика українська родина! Разом – до Перемоги!

Конституція України – верховенство права і свободи

    

  28 червня 2024року Україна відзначає 28-му річницю прийняття Конституції – головного нормативно-правового акта держави, який закріплює основи суспільного ладу, державний устрій, систему, порядок утворення, принципи організації і діяльності державних органів, права та обов’язки громадян.

   Вона забороняє дискримінацію. У Конституції закріплений суверенітет Української держави над всією її територією, яка є недоторканною. А захист цього суверенітету і територіальної цілісності є найважливішою функцією держави і справою всього Українського народу. Дієвість цієї норми Конституції українці демонструють на практиці вже десять років, боронячи Україну від російської агресії. Сьогодні Конституція – ядро національної правової системи України. Для нас, українців, Конституція – це про права і свободи, це про гідність, цінності, стійкість та нескореність.

   З нагоди відзначення 28-ї річниці прийняття Конституції в Перегінській центральній міській бібліотеці проведено круглий стіл «Конституція України – верховенство права і свободи» були присутні начальник культури Перегінської селищної ради Худик Світлана Богданівна, головний спеціаліст-юрист Перегінської селищної ради Глинка Дана Богданівна,  юристи сектору «Перегінське бюро правничої допомоги» Калуського відділу правничої допомоги Західного управління правничої допомоги Західного міжрегіонального центру з надання правничої допомоги Ольгою Матіїв та Іриною Гайдук.

  Бібліотекарі разом із присутніми заходу перегорнули сторінки історії правового законотворення. Згадали як формувався український конституціоналізм, який має глибоке історичне коріння та заснований на ідеях прав та свобод людини, верховенства права та демократії.

 Фахівці безоплатної правничої допомоги розповіли про основні права та свободи людини і громадянина в Конституції України. Зокрема, статтями 1 та 3 визначено, що Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава, найвищою цінністю якої є людина, її життя, здоров’я, честь та гідність, недоторканність і безпека. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

  З метою забезпечення належного рівня  реалізації особою прав та їх відновлення у випадку порушення, статтею 59 Конституції України закріплено право кожного на професійну правничу допомогу, а у випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно.

  Також учасники заходу переглянули документальні фільми: «Цікаві факти про День Конституції України» та «Конституція Пилипа Орлика – факти про першу Українську конституцію».

   З 26 по 30 червня в бібліотеці діє книжкова виставка «Символ державної величі - Конституція», яка присвячена Дню Конституції України, та знайомить з історичними передумовами прийняття Основного Закону України, дає можливість простежити шлях, пройдений нашою державою від Конституції Пилипа Орлика до прийняття нової Конституції України.

   Чекаємо на зустріч з вами.

Пам’ять про подвиг

  

  Війна – чорне слово, яке забирало людські життя, руйнувало долі людей та позбавляло їх щасливого майбутнього. Це слово викликає занадто багато тривоги та страху.

  Щороку 22 червня український народ ушановує світлу пам’ять мільйонів земляків, життя яких обірвала Друга світова війна. Горем і болем вона увірвалася в кожну українську домівку, кривавою лінією пройшла через кожне серце, кожну долю. Цей день для нас наповнений трагічними спогадами й болем.

  Кожен раз в цей День ми згадуємо  про тих, хто першим прийняв на себе цей страшний удар і про тих, чиї життя були покалічені і зруйновані. Вони були, схожими на нас. З тими ж бажаннями, з тією ж жагою до життя. Вони теж хотіли жити в мирі та злагоді …

  Сьогодні в Україні знову війна. Жертвами російської агресії стають мирні українці, дорослі та діти. Сини та доньки українського народу зі зброєю в руках боронять рідну землю від агресора, захищають територіальну цілісність і незалежність України, нашу свободу, наше життя та майбутнє. 

   До Дня скорботи і вшанування пам’яті жертв війни пропонуємо тематичну викладку літератури «Пам’ять про подвиг». На виставці представлено сучасні видання історії України періоду Другої світової війни.

     Наш священний обов’язок – навіки зберегти пам’ять про воїнів – визволителів, які боронили і знову, зі зброєю в руках, захищають наші кордони, нашу свободу, наш власний демократичний вибір. 

Вічна пам’ять загиблим. Честь і слава нашим Героям!

Слава Україні!

Марко Черемшина: невідоме і призабуте

 

  Марко Черемшина (псевдонім Івана Семанюка) –  український письменник і громадський діяч, адвокат, доктор права народився 13 червня 1874 р. в с. Кобаки Косівського повіту. Навчався у Коломийській гімназії, закінчив Віденський Університет (1906), працював адвокатським помічником у Делятині, а з 1912 адвокатом у Снятині, де активно займався громадсько-політичною, літературною і культурно-просвітницькою роботою.

  У скарбниці національної та світової літератури залишаються лише справді самобутні таланти, які зуміли своєрідно передати минуле й сучасне свого народу, його мрії та сподівання. Таким, безперечно, оригінальним майстром українського слова, тонким художником прекрасної Гуцульщини з її незрівнянною гірською красою був і Марко Черемшина. Письменник народився 13 червня 1874 року в селі Кобаки Косівського району Івано-Франківської обл.

  Марко́ Черемши́на — український письменник і громадський діяч, адвокат, доктор права, автор трьох збірок новел — «Карби», «Село вигибає» та «Верховина». Невеличка книжечка “Карби” одразу поставила Марка Черемшину на одне з чільних місць серед українських новелістів початку XX ст. Марко Черемшина увійшов в історію української літератури як талановитий майстер слова, співець знедоленої Гуцульщини. Його самобутня творчість всебічно відбиває тяжке життя українського трудового люду колишньої Буковини й Галичини в умовах буржуазно-поміщицького ладу Австро-Угорщини і панської Польщі. Соратниками і побратимами Марка Черемшини по перу були Василь Стефаник і Лесь Мартович, Осип Маковей і Ольга Кобилянська, Михайло Яцків і Стефан Ковалів. Свіжість таланту Марка Черемшини, його неповторна і наскрізь оригінальна мистецька палітра, самобутнє поетичне світобачення — все це забезпечило його творчості почесне місце в українській дожовтневій прозі.

  Нині в Кобаках у рідній хаті письменника створено музей. Є музей Марка Черемшини і в Снятині, де також споруджено пам’ятник-погруддя.

 До 160-річчя від дня народження Марка Черемшини в Перегінській центральній міській бібліотеці організована книжкова виставка «Марко Черемшина: невідоме і призабуте». До уваги користувачів пропонуються добірки творів Марка Черемшини, книжки та статті про його життя і творчість, переклади його творів молдавською, білоруською, російською та чеською мовами, та літературу про нього.

Екологія –дзвони сьогодення

 

Краса природи – це одне з джерел,

що живить доброту,

сердечність і  любов.

Сухомлинський В.О.

  Щорічно 5 червня відзначається Всесвітній день охорони навколишнього середовища (World Environment Day).

  Саме в цей день 1972 року в Стокгольмі відкрилася Конференція Організації Об’єднаних націй з проблем довкілля, на якій були присутні повноважні представники 113 держав, наслідком цієї Конференції стало створення Програми ООН з довкілля (ЮНЕП).

   Цей день є одним з головних способів привернути увагу  до проблем довкілля, в більшості країн світу проводиться багато заходів як на державному рівні, так і на рівні невеликих колективів.

  Спостерігаючи за світом, ми всі задумуємось про наше довкілля. І святкування цього дня підкреслює необхідність  змін у відношенні людини до природи та її ресурсів,  адже це шкодить і здоров’ю людини, і довкіллю. Багато проблем піднімаються вже не перший рік в цей день – це кліматичні зміни, глобальне забруднення планети, засмічене довкілля, відсутність очисних споруд, забруднене повітря, вода, яка може містити небезпечні речовини для здоров’я людини, забруднений ґрунт, ґрунтові води, що погіршують якість сільськогосподарських продуктів харчування. Війна сьогодні нещадно руйнує навколишнє природнє середовище, страждають повітря, вода, земля, рослини, тварини.

 Більше про проблеми навколишнього середовища та шляхи їх подолання ви дізнаєтесь, переглянувши видання, які представлені на книжковій виставці-роздум «Екологія –дзвони сьогодення».    

  

   Тож запрошуємо користувачів бібліотеки  до цікавого та пізнавального перегляду книжкової виставки і пам'ятаймо, що лише разом ми зможемо зробити довкілля чистішим та зберегти нашу планету для нащадків, адже наше майбутнє залежить саме від нас!

         Чекаємо на зустріч з вами!