Поет української інтелігенції (до 160-річчя з дня народження М. Коцюбинського)

  Соняхом або Сонцепоклонником – так називали Михайла Коцюбинського знайомі. Він дуже радів цьому і казав: «… так, це сто відсотків про мене».

   17 вересня 2024 року виповнюється 160 років від дня народження відомого українського письменника, громадського діяча Михайла Михайловича Коцюбинського. Він вивів національну літературу на європейський рівень. Його називали українським імпресіоністом.

   Майстер слова, класик, геній, мудрець – таким зазвичай бачить Михайла Коцюбинського читач. Однак письменник умів бути різним.

   Михайло Коцюбинський – людина, яка відкрила українську літературу Європі, а український кінематограф вивела на світовий рівень, адже його твір «Тіні забутих предків» ліг в основу сценарію шедевра на віки.

   Він є автором численних повістей, новел та  оповідань. Вершиною досконалості особливого художнього стилю письменника є «Fata morgana», «Що записано в книгу життя» (1910). Окремі твори екранізовано й інсценізовано, перекладено мовами багатьох народів світу. Перу М. Коцюбинського належать переклади українською мовою творів Г. Гейне, А. Міцкевича, Е. Ожешко та ін. 

   Коцюбинський заслужив почесне місце в ряді найоригінальніших українських письменників. Він урізноманітнив літературу багатогранними напрямами, в тому числі модернізмом. Саме його творчість вперше в українській літературі включила імпресіонізм, глибокий психологізм, елементи експресіонізму, неореалізм та інші.

   Світова література була би значно біднішою, якби в ній не з’явився Михайло Коцюбинський – чоловік, який не вчився в університеті, але знав дев’ять мов. Естет, який захоплювався квітами і любив добре поїсти.    Неперевершений імпресіоніст, що з однаковою майстерністю описував і буденне, і екзотичне…

   До 160 – річчя від дня народження М. М. Коцюбинського працівники Перегінської центральної міської бібліотеки організували книжкову виставку «Поет української інтелігенції», що поведе читача у світ чуттєвої та глибоко емоційної української прози.

За правовою допомогою - до бібліотеки

    Відповідно до ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно.

   Правова допомога, згідно із положеннями закону «Про безоплатну правову допомогу», – це надання правових послуг, спрямованих на забезпечення реалізації прав і свобод людини і громадянина, захисту цих прав і свобод, їх відновлення у разі порушення. Держава гарантує право на отримання безоплатної правової допомоги громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, у тому числі біженцями чи особами, які потребують додаткового захисту.

   Система безоплатної правової допомоги постійно проводить роботу з громадськістю. Щоб кожна людина знала про свої права та куди звертатися, якщо їх було порушено.

   З метою розширення доступу населення до правничої допомоги організовується робота консультаційних пунктів, під час яких громадяни мають змогу отримати правову інформацію, консультації і роз’яснення з правових питань.

   Юристом сектору «Перегінське бюро правничої допомоги» Калуського відділу правничої допомоги Західного управління правничої допомоги Західного міжрегіонального центру з надання правничої допомоги Іриною Гайдук було проведено бесіду з працівниками Перегінської центральної міської бібліотеки. Під час зустрічі за правовою допомогою звернулися особи, яких цікавили питання щодо адміністративного права, цивільного права, спадкового права, трудового права та соціального забезпечення.

    На завершення заходу присутні отримали інформаційні буклети на правову тематику, а також ознайомлені з можливістю отримання правової допомоги дистанційно зателефонувавши до єдиного контакт-центру системи безоплатної правничої допомоги за номером 0-800-213-103.

«Неосяжний світ Довженка»(130 років від дня народження Олександра Петровича Довженка)

 

10 вересня виповнюється 130 років від дня народження Олександра Петровича Довженка – українського кінорежисера, письменника, художника-графіка, громадського діяча, фундатора національного кінематографа.

Спадщина Довженка багатогранна і неповторна. Випереджаючи свій час, твори Олександра Петровича нікого не залишали байдужими: вони викликали та й тепер продовжують викликати дискусії. 

Письменник приваблює нас активною соціальною позицією, що знайшла вияв у неповторних образах його своєрідного мистецького світу. Характер художнього синтезу митця настільки неповторний, багатий ідейним і естетичним змістом, що він хвилює нас й сьогодні. Він зробив величезний внесок в українське відродження 20-х років минулого століття. Своїми фільмами «Звенигора», «Арсенал», «Земля» створив не тільки українське кіномистецтво, а й вплинув на розвиток світового кіно. В українській літературі саме Довженко, видатний кінорежисер і водночас письменник, започаткував новий жанр — кіноповість, тобто повість, написану з урахуванням специфіки кіно.

Життєвий та творчий шляхи митця взаємопов'язані й найповніше постають на сторінках книги харківського видавництва «Фоліо» — «Олександр Довженко. Щоденникові записи». Ця книга - перша повна наукова публікація щоденникових записів митця за 1939-1956 роки. Згідно із  щоденниковим жанром автор фіксує основні події свого особистого та творчого життя, починаючи з виходу на екрани фільму «Щорс» (1939) та до завершення роботи над сценарієм «Поема про море» (1956). Детально описано історичні події, свідком яких був Олександр Петрович : приєднання Західної України до СРСР, початок Великої Вітчизняної війни, відступ армії та окупація України німецькими військами, визволення України (Харкова, Києва), післявоєнні роки, смерть Сталіна й зміни в житті країни. Відмінною особливістю цього пронизливого за одкровенням і емоційним напруженням тексту є його творчий компонент. Саме сторінкам щоденника Довженко повіряв свої найпотаємніші творчі плани, розробки сценаріїв «Україна у вогні», «Мічурін», оповідання та незавершений роман «Золоті ворота». 

Якби здійснилося все те, про що мріяв О. Довженко, яким би щасливим стало людство! Олександр Петрович — унікальна постать в історії України. Доля наділила його щедрим талантом: він умів любити — Україну, її народ, своїх батьків, природу, своїх дружин, творчість, літературу, кіно, живопис, будь-яку цікаву творчу справу. Це наш і письменник, і кінорежисер, і художник, і державна людина. Усе йому було під силу, на все його вистачало. За що б не взявся — і все виходило талановито. Він завжди мріяв, жив активним громадським життям, любив нове, зміни, любив майбутнє.

До ювілею геніального режисера, письменника, художника і філософа Олександра Довженка працівники Перегінської центральної міської бібліотеки підготували книжкову виставку  «Неосяжний світ Довженка». Література представлена допоможе простежити формування світогляду та творчості О. Довженка.

України вірний син

 

     Сьогодні, 9 вересня вся Україна і увесь світ відзначає 255 – ти річний ювілей з нагоди дня народження видатного діяча української культури, першого класика нової української літератури Івана Петровича Котляревського – письменника, драматурга та основоположника сучасної української літератури.

  Іван Котляревський здійснив найбільший внесок у формування сучасної української літературної мови – у час, коли  староукраїнська  писемність занепадала, його знаменита поема «Енеїда» була першим твором, написана на основі живого усного мовлення народу. Іван Франко у поезії «Котляревський» писав: «Так Котляревський у щасливий час Вкраїнським словом розпочав співати,  І спів той виглядав на жарт не раз. Та був у нім завдаток сил багатий, І огник, ним засвічений, не згас, А розгорівсь, щоб всіх нас огрівати». 

    Іван Котляревський був першим серед тих, хто непохитно  тримав українську позицію упродовж свого життя і тим самим заклав підвалини не тільки нової української літератури, а й нового українського життя.

   У новому українському письменстві Котляревський став першим митцем, який звернувся до життя народу й народного слова як головних джерел  літературної творчості.

      Письменник подарував українській літературі небагато творів. Але кожен з них є неперевершеним вкладом в спадщину України XVIII ст..

   «Енеїда», «Наталка Полтавка», «Москаль – чарівник» - усі ці перлини української культури відомі не лише в Україні, але  й далеко за її межами, І саме вони являються головними прикрасами біографії Івана Петровича, Саме з цих ключових творів починається творчість Котляревського – геніального  письменника, поета, драматурга та та засновника нової української літератури.  

    До ювілею славетного письменника працівники Перегінської центральної  міської бібліотеки підготували книжкову виставку «України вірний син», де представлені видання творів письменника та матеріали про його творчий та життєвий шлях.

    Запрошуємо вас завітати до бібліотеки та зануритися у світ творів Івана Котляревського. Його поетична мова та гумор не залишать вас байдужими!

"Любив свій край понад усе"( до 213-ї річниці з дня народження Івана Вагилевича)

 

   Перлиною прикарпатського краю можна назвати  Івана Миколайовича Вагилевича.  Він є одним із зачинателів нової української літератури в Галичині, увійшов в історію нашої культури як талановитий письменник, літературознавець, лінгвіст, фольклорист і етнограф, громадсько-культурний діяч, співавтор альманаху «Русалка Дністрова».

    Народився Іван Миколайович Вагилевич у селі Ясень (тепер - Калуський район Івано-Франківської області) в сім'ї священика. Дитячі роки його минули серед селян-бойків. Іван закінчив чотирикласну школу в містечку Бучачі, потім - Станіславську гімназію. У 1829 р. вступив до Львівської духовної семінарії, вихованці якої водночас були слухачами філософського факультету в університеті. Тут молодий Вагилевич зустрівся з М. Шашкевичем та Я. Головацьким. Захоплені патріотичними ідеями, вони вирішили „йти в народ", аби пізнавши його глибше, спробувати пробудити в ньому високі струни душі. Тимчасово залишивши навчальні студії, І. Вагилевич разом з Я. Головацьким на початку 1830-х років мандрував по Галичині, Буковині й Закарпаттю, збираючи фольклор, вивчаючи народний побут. Зібраний матеріал став справжнім набутком для сучасників і нащадків, знадобився в пізнанні духовної скарбниці нашого народу, його культури.

   Повернувшись у середині 1830-х років до Львова, І. Вагилевич пристає до новоствореного гуртка української демократичної молоді „Руська трійця"), очолюваного М. Шашкевичем, і невдовзі стає одним з його лідерів. Наполегливо шукав І. Вагилевич прихильників та однодумців серед демократичної інтелігенції. Обдарований не лише літературно-науковими, а й організаторськими здібностями, він залучав до гуртка  представників молоді, яка активно відгукувалась на заклик „Руської трійці".

   У 1837 році, завдяки допомозі відомих південнослов'янських діячів культури, поблизу Будапешта, побачило світ перше літературно-фольклорне видання „Руської трійці", - „Русалка Дністровая". Це перша друкована на теренах підавстрійської України книжка, в якій на повну силу зазвучала жива народна українська мова і яка відкрила нові перспективи для розвитку літературної мови на західноукраїнських землях. 27 серпня 1937 року  з нагоди виходу в світ  "Русалки Дністрової" в селі Ясень було встановлено пам'ятник Івану Вагилевичу.

   До  працівники Перегінсської центральної міської бібліотеки організували книжкову викладку «Любив свій край понад усе».