Творець дієвого українського націоналізму, майбутньої, міцної і вільної України

 

Є постаті, які не вміщуються в рамки біографії. Вони радше нагадують вузли історичної напруги: варто торкнутися - і розгортається ціла епоха. Саме такою постаттю є Євген Коновалець.

Цього року минає 135 років від дня народження людини, яка мислила державу не як ідею, а як систему дії.

14 червня 1891 року в селі Зашків на Львівщині народився хлопець, якому судилося стати одним із ключових організаторів українського визвольного руху. Його молодість припала на епоху, коли імперії здавалися непорушними, а сама думка про незалежність виглядала радше як сміливий виклик, ніж як реальний проєкт. Та саме в таких умовах формуються люди, які не запитують «чи можливо», а шукають відповідь на «як реалізувати».

Під час Першої світової війни Євген Коновалець пройшов фронт і полон, але найважливішим для нього стала інша школа - школа організації та дисципліни. Під його проводом Січові стрільці стали не лише військовим формуванням, а й спробою вибудувати нову модель українського війська - структурованого, дисциплінованого, з чіткою внутрішньою логікою. Після завершення визвольних змагань Коновалець не зупинився і не відійшов у споглядання. Він перейшов до довготривалої політичної роботи.

У 1929 році він був серед тих, хто долучився до створення Організації українських націоналістів, яка мала на меті не ситуативний протест, а тривалу політичну боротьбу та організацію руху. Життя за межами України не стало для нього відступом. Навпаки - це була інша форма фронту. Він будував мережі, координував середовища, формував структури впливу, які тримали українське питання в політичному полі Європи. Його діяльність викликала занепокоєння в тих, хто розумів: організована ідея завжди небезпечніша за стихійний протест.

23 травня 1938 року в Роттердамі Євген Коновалець загинув унаслідок спецоперації радянських спецслужб. Його смерть стала не завершенням, а радше переходом у нову фазу історичної пам’яті. Його постать перетворилася на символ організованої боротьби за державність, складний і багатошаровий, але безперечно впливовий.

Сьогодні, у рік 135-річчя від дня народження Євгена Коновальця, ми повертаємося до його постаті не лише як важливої сторінки української історії, а як до прикладу державницького мислення, далекоглядності та відданості національній справі. 

З цієї нагоди в  Перегінській центральній міській бібліотеці проведено тематичний семінар-діалог «Творець дієвого українського  націоналізму, майбутньої, міцної і вільної України», який об’єднав представників різних громад, громадських діячів, істориків та творчих особистостей.

Організаторами заходу виступили бібліотеки та Народний дім.

Учасниками заходу стали український історик  Ярослав Коретчук, громадський діяч та директор Івано-Франківського обласного музею визвольної боротьби імені Степана Бандери (2010-2024р.),  делегація з с.Велика Турʼя ( Долинщина) староста села Крайник Надія, краєзнавець Дарія Бібик, місцева вчителька історії та працівник бібліотеки, Станичний Перегінськоі станиці братства ОУН УПА Роман Корінь, представники ЖО «Союз українок», місцева письменниця Богдана Пілецька Богдана Пілецька, місцеві вчителі історії Перегінського ліцею№ 1 та вчитель української мови та літератури Перегінського ліцею№ 2.

      Особливо цінним стало те, що захід об’єднав учасників із різних населених пунктів Івано-Франківська, Перегінська, Креховичів, Рожнятова, Ціневи та Великої Тур’ї. Таке широке представництво сприяло зміцненню співпраці між громадами та популяризації історико-культурної спадщини рідного краю.                                                           

            На заході було порушено багато цікавих і важливих питань. Для всіх присутніх було надзвичайно приємно  слухати директора Івано-Франківського обласний музею визвольної боротьби імені Степана Бандери (2010-2024рр.) пана Ярослав Коретчук, який поділився маловідомими фактами про Євгена Коновальця, що стали справжнім відкриттям для багатьох.

Захід пройшов у теплій та дружній атмосфері й залишив у всіх учасників приємні враження та нові ідеї для подальшої співпраці.

В бібліотеці організовано книжкову виставку «Євген Коновалець: постать, що формувала державність». Виставка знайомить читачів з життям, діяльністю та ідейною спадщиною Євгена Коновальця, розкриває його роль у національно-визвольному русі та допомагає глибше зрозуміти складні процеси українського державотворення.

      Запрошуємо всіх охочих ознайомитися з представленими виданнями та відкрити для себе одну з найвизначніших постатей української історії XX століття.

Лицар українського слова

 

 

10 червня своє 75-річчя святкує Василь Шкляр – відомий український письменник, журналіст, редактор, перекладач, політичний  та громадський діяч. Також його називають «містиком», «літературним велетнем», «батьком українського бестселера».

 Перші книги Василя Шкляра побачили світ наприкінці сімдесятих, але не здобули розголосу та були практично не помічені літературними критиками та звичайними читачами. Тоді чоловік поєднував літературну й журналістську діяльність. Лише після виходу роману «Ключ» у 1999 році до письменника приходить популярність, а сама книга отримала низку нагород та була неодноразово перевидана українськими видавництвами і за кордоном. Згодом друкуються його й інші книги: «Тінь сови», «Кров кажана», «Маруся», «Троща», «Самотній вовк», «Характерник», «Заячий костел», «Рік шершня» та інші.

Слід зазначити, що крім літературної творчості, твори Василя Шкляра знаходять втілення і в кінематографі. У  2019 році роман «Залишенець. Чорний ворон» був екранізований.

Успіх романів Василя Шкляра вражає: його твори неодноразово перевидавалися, перекладалися іншими мовами та здобували престижні літературні нагороди й гран-прі. Письменник є лауреатом багатьох премій і нагород.

У Прегінській центральній міській бібліотеці до дня народження відомого письменника підготовлено книжкову виставку «Лицар українського слова», яка ознайомить користувачів із багатогранним і глибоким світом творчості Василя Шкляра. У його творах органічно поєднуються історична пам’ять, героїчна боротьба українського народу за свободу, містичні мотиви, напружені сюжети та людські переживання. Особливу увагу привертають образи сильних духом героїв, які проходять складні життєві випробування, шукають істину, зберігають честь і залишаються вірним власним переконанням.

Запрошуємо ознайомитися з книжковою виставкою та відкрити для себе світ творів письменника, чиє слово надихає, утверджує любов до рідної землі та віру в незламність українського духу.

«Невинні жертви великої біди»: День пам’яті дітей, загиблих через війну

    Діти — це майбутнє. Майбутнє кожної країни, родини, усього людства. Та війна, яка триває в Україні з 2014 року, особливо з початку повномасштабного вторгнення у 2022-му, несе із собою страшну несправедливість — вона забирає життя тих, хто не мав би навіть знати, що таке біль, страх і смерть. Вона забирає дітей…

4 червня в Україні офіційно відзначають День вшанування пам’яті дітей, які загинули через війну. Це не просто дата в календарі — це день болю, пам’яті та заклику до миру.

   До Дня вшанування пам’яті дітей, які загинули  внаслідок збройної агресії росії проти України в  Перегінській центральній міській бібліотеці розгорнута фото - виставка маленьких фотоісторій «Невинні жертви великої біди».

    У парку біля Алеї Слави з дітьми проведено бесіду-роздум про долю дітей, яким би ще жити, але війна забрала їхні життя,  а  на деревах та кущах діточки пов’язали дзвіночки та янголяток, які символізують голоси вбитих дітей.

   Цей день – не проста сумна дата в календарі. Це нагадування світу, що війна це - біль, і найстрашніший біль – це втрата дитинства, дитячих мрій і навіть життя!

    Ми з вами не можемо повернути тих, кого вже немає, на жаль…Але можемо пам’ятати, бути свідомими, говорити правду та будувати мир — заради кожної дитини.

Навіщо вшановувати цей день?

• Щоб не допустити забуття, бо кожна дитина- це цілий світ;

• Щоб шанувати обірвані невинні життя;

• Щоб говорити про біль, який не можна ігнорувати;

• Щоб нагадати, що головне завдання дорослих- захищати дітей, їхнє майбутнє;

• Щоб сказати: діти мають право жити у мирі!

   Кожне дитяче життя- це цілий світ мрій, талантів і сподівань. Їхнє життя було обірване надто рано і в цей день- про повагу до їхньої пам’яті, про біль, який не можна забути.

   Нехай наші янголи збережуть пам’ять про тих, хто вже ніколи не з нами – але завжди в нашому серці!

Ми – світло, яке вони передали нам! І ми маємо його пронести далі!

    Пам’ять – це міст між минулим і майбутнім ! І якщо ми будемо пам’ятати, співчувати, говорити правду – ми змінемо цей світ! Нехай у нашому житті буде менше чорного – і більше світла! Бо діти не мають гинути! Вони мають жити, сміятись, мріяти!