1 жовтня - Покрова пресвятої Богородиці. В цей величний день всі українці святкують також День захисників і захисниць Вітчизни, День Українського  козацтва, та теперішніх воїнів, які тримають оборону нашої держави від російських нападників.

       До цієї дати у Перегінській центральній міській бібліотеці діє ілюстративна виставка – вшанування «Мужність і відвага крізь покоління»,  приурочена до Дня захисників і захисниць України та Дня українського козацтва.

      На виставці, до уваги користувачів, пропонуються книги, що містять документальні матеріали, спогади свідків подій про репресивно-винищувальну діяльність московського режиму.  Вона, наче наближає читачів до далеких подій, які відбувалися на початку зародження нашої державності.

      Сьогодні українські воїни тримають оборону кордонів нашої держави від російських нападників. Всупереч ворожим підступам і пропаганді, в Україні зміцнилася національна єдність, багато людей усвідомили цінність власної держави та війська, що захищає свою Батьківщину.

          Тож запрошуємо вас до Перегінської центральної міської бібліотеки переглянути виставку «Мужність і відвага крізь покоління».  

           Вітаємо усіх читачів з Днем захисників і захисниць України.

Бабин Яр – подих вічного болю

               Нестерпним болем повен Бабин Яр.

             Тисячоліттям тугою волає.

             Безсилі тиша тут і календар.

             І берегів у пам’яті немає.

                                                П. Маркіш 

     29 вересня 2023 року Україна і світ відзначають 82-і роковини від початку масових розстрілів, здійснених гітлерівцями у Бабиному Яру під час окупації Києва у 1941-1943 роках.

     У 1941 році в урочищі «Бабин Яр» нацисти лише за 29-30 вересня розстріляли понад 30 тисяч людей. Впродовж 1941-1943 років у Бабиному Яру розстріляно 621 члена ОУН, серед них і відому українську поетесу Олену Телігу разом із чоловіком.

   Ці трагічні події відомі як символ «Голокосту від куль» і нацистської  політики масового знищення населення. Жертвами злочину стали понад сто тисяч людей – військовополонених і цивільних громадян, серед яких представники єврейської національності і ті, хто намагався їх  урятувати, українці, роми, караїми, учасники українського визвольного руху, заручники, «саботажники», порушники комендантської години, пацієнти психіатричної клініки. Розстріли в Бабиному Яру відбувалися майже щоденно понад два роки від вступу нацистів та їхніх союзників до Києва вересні 1941-го і до завершення окупації міста в листопаді 1943 року. За цей час було знищене практично все єврейське населення міста.

   Трагедія, що відбулась, увійшла в історію як одна з наймасовіших акцій знищення мирного населення під час Другої світової війни, а Бабин Яр став назавжди символом Катастрофи і єврейського Голокосту у Європі.

   Урочище Бабин Яр у місті Києві – можливо, найбільш жахливий, але далеко не єдиний символ Голокосту в Україні. Масові страти людей за національною, етнічною, расовою, культурною, релігійною та класовою ознаками проводилися тоталітарними режимами у минулому столітті на всій території України.

   28 вересня 2023 р. у Перегінській центральній міській бібліотеці організована книжково-ілюстративна виставка-реквієм «Бабин Яр – подих вічного болю»  приурочена до Дня пам’яті жертв Бабиного Яру, на виставці представлені матеріали, публікації, прозові та поетичні твори, що розкривають тему трагедії Бабиного Яру на тлі подій Другої світової війни.

  До уваги користувачів пропонується література даної тематики з фонду Перегінської центральної міської бібліотеки.

  Токож запрошуємо всіх, кому не байдужа наша історія, до переглядувідео-спомину "Покличемо пам'ять у свідки".

                                               Чекаємо зустрічі з вами.

Туристичними стежками краю

 

Щорічно 27 вересня всі любителі подорожей відзначають Всесвітній день туризму та День туризму в Україні. Це свято заснували члени Всесвітньої туристичної організації у 1979 році.

   З нагоди цього свята Перегінська центральна міська бібліотека долучилась до відзначення його та запрошує своїх користувачів на історико-етнографічний відео-маршрут «Туристичними стежками краю», мета якого – показати   історично значиме, архітектурно витончене, туристично привабливе, красиве та унікальне обличчя нашого бойківського куточка, в якому ми живемо.

Шановні користувачі, жителі та гості Перегінська та громади!

   Якщо Ви проживаєте чи приїхали в  нашу Територіальну Громаду і хочете побачити казку наяву і відчути непідробну єдність із природою та відвідати цікаві історичні пам’ятки, тоді запрошуємо помандрувати із нами.

   Свій маршрут розпочнемо, відвідавши Музей історії смт. Перегінське та національно-визвольної боротьби, а також Перегінський Замок.

   Пізнавальним об’єктом у с. Небилів є Пам'ятник першим офіційно зареєстрованим українським іммігрантам в Канаді Івану Пилипову та Василю Єлиняк.

   Наш край милує око також старовинними бойківськими Божими храмами. Iз далекого минулого дійшли до нас дерев’яні церкви. В селі Сливки є архітектурна пам’ятка ХVІІ ст. – церква святого Миколая Чудотворця. А ще дуже цікавим та корисним стане для Вас відвідання Святопокровського Монастиря на горі Чуриків, що в с. Закерничне. 

   Слідуючі цікаві об’єкти є в с. Ясень, а саме - Музей Івана Вагилевича та Хрест «В пам’ять святої тверезості».

   Цікавий для туристів наш край і своїми історичними пам’ятками. До наших днів збереглися: Ангелівська доменна піч, або  Ангелівська домна (домниця) — найстаріша на території України доменна піч з числа тих, що збереглися. Пам’ятка архітектури;

  “Кедрова палата” (або її ще називають дачею Шептицького) в урочищі Підлюте, сьогодні служить резиденцією українських митрополитів греко-католицької церкви і приймає гостей.

   Стрімкі смерічки зустрічатимуть Вас, незвідані стежки заведуть в чарівні куточки з дзвінкими потоками і рідкісними рослинами. Перед Вами відкриються величні вершини й квітучі полонини і тоді Ви зможете потрапити на богослужіння  у монастирі в урочищі  Лужки. Одержавши духовну підтримку, на Вас чекає ще одне чарівне місце – це Гірське озеро Росохан, розташоване на схилах хребта Аршиця на висоті 1120 м  і живиться водами з гори Верх-Менчелик (1554 м).

Озерна площа — 500 квадратних метрів, у глибину — від 2.8 до 4.5 метрів.

  А якщо зумієте підкорити хоча б одну із Карпатських вершин , тоді Ваша мрія здійснилась, Ви одержали задоволення від власних досягнень, відчули свободу та красу, яку Ви побачили з гірської висоти.

   Вас зацікавила наша пропозиція? Тоді – в щасливу путь! Запрошуємо на історико-етнографічний відео-маршрут «Туристичними стежками краю». 

Де спокій і тиша...

       14 вересня(за переведеним церковним календарем), на свято Воздвиження Чесного Хреста, у Перегінській  центральній міській бібліотеці було проведено віртуальну слайд-подорож "Де спокій і тиша..." по альбому фотографій відомого краєзнавця, активістки селища, авторки поетичної збірки і водночас активної користувачки бібліотеки Галини Гринечко «На гору  Чуриків у Свято Воздвиження Чесного Хреста» .

        Це  фоторозповідь  про Свято Воздвиження Чесного Животворящого Хреста Господнього на горі Чуриків,  що поблизу села Закреничне в Калуському районі на Івано-Франківщині. Тут в горах на висоті 850 метрів над рівнем моря збудовано СВЯТОПОКРОВСЬКИЙ МОНАСТИР, який повинен стати  обителлю для багатьох монахів, котрі присвятили своє життя Богові.

    Архівні матеріали свідчать про багатьох подвижників монастиря і про його останнього ігумена Йова, який відзначався  великою святістю чернечого життя.

   Першої руйнації монастирю завдали монголо–татари, котрі, як переповідають легенди, їхали Чорним лісом і побачили на горі якесь дуже дивне сяйво — то блищали на сонці позолочені бані монастирської церкви. Коли підібралися ближче, не могли з рівнини зорієнтуватися, де те «сяюче» місце, бо монастир розташувався на висоті 850 метрів у сідловині гірської вершини. Тоді ординці спіймали батька з донькою, які несли монахам сир на пожертву, і після катування вивідали дорогу та сплюндрували обитель. Згодом її руйнували ще двічі. Востаннє це сталося в 1668 році: після пограбування татари спалили монастир разом із братією, що, на відміну від попередніх разів, уже не чинила опору, а лише молилася.  Відродити монастир, вдихнути життя в це святе місце було найзаповітнішою — ще дитячою — мрією ігумена Василя Коваля, який після монаших свячень отримав ім’я Іван, бо з юних літ, незважаючи на войовничий атеїзм радянської системи, дуже хотів стати монахом. Коли висвятився, отримав парафію в Закреничному і збудував там церкву, владика Софрон Дмитерко дав дозвіл на відродження монастиря, і так почався процес збирання коштів та будматеріалів.

   Монастир будувався винятково на пожертви. Тепер на вершину гори прокладено дорогу , якою вже може навіть проїхати вантажівка, а спершу будматеріали носили на плечах. Збудувано каплицю, церкву та монастирський корпус . Монастир  є обителлю для багатьох монахів, які посвятять своє життя Богові.

   Варто звернути увагу на те, що первісною назвою сучасної гори Чуриків була назва Киріяк. Це слово грецького походження і означає «Господня гора». Така назва наштовхнула дослідників на думку, що даний монастир був заснований вихідцями з Афону дуже давно. Але це важко підтвердити.

   Видозміна назви цієї гори ймовірно сталася після татарської навали. Слово «чурик» татарського походження. До речі, в Криму є вершина такої ж назви. Отже, це татарське слово означає «погоріла гора» або «погорілий верх». Саме так назвали її завойовники дивлячись, як у вогняних язиках догорають будівлі монастиря.

   Церква, а разом з нею і село живе активним духовним життям: кожного дня служиться Літургія, діє молодіжна організація «Божа Благовість».

Образ Богоматері у творчості українських письменників

   

   Свята Мати, Божа Мати, Діва Марія — це ім'я відоме кожному християнину. Мати, що дала життя Синові Божому, що віддала найдорожче - свою дитину - на муки заради спасіння людства.

   Образ Божої Матері викликав і викликатиме безкінечну кількість талановитих художніх відгуків у образотворчому та словесному мистецтві. 

   Марія - це вселенський символ доброти, жертовності, чистоти, святої материнської любові. Про Богородицю писали і пишуть чимало письменників - знаменитих і невідомих, романтиків і постмодерністів.

    8 вересня(за новим церковним календарем), на християнське свято Різдва Пресвятої Богородиці, з якого починається річне коло церковних свят, для користувачів Перегінської центральної міської бібліотеки була підготовлена викладка та літературний огляд на тему: «Образ Богородиці в українській літературі». У розмові, як і на викладці, згадали твори авторів: Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки, Ольги Кобилянської, Василя Стефаника, Миколи Хвильового,  Уласа Самчука, , Ліни Костенко, , Нестора Чира, Богдана Томенчука, Любомира Михайліва, Надії Дички , твори наших перегінських поетес Любові Соломчак , Наталі Данилюк та багатьох інших літераторів. Всі вони звертаються до осмислення вічно прекрасного образу Богоматері, як найвищого прояву гуманізму і самопожертви, який надихає й надихатиме нові покоління письменників, що осмислюють велич материнської любові і самозречення.

    Символіка образу Богородиці розкриває високе духовне начало, внутрішню силу, уміння гідно зносити усі випробування і страждання, а також найвищий прояв гуманізму і самопожертви. Тому образ Святої Матері, що дала світові Спасителя і надію на майбутнє, заступниці людей, надихатиме нові покоління митців.

  Поети та письменники  і зараз  багато пишуть про Божу Матір, щиро вірячи в те, що її доброта і всепрощення знову врятують людство та допоможуть нашим воїнам здобути перемогу у  цій війні.

Вечір-роздумів "Духовний заповіт Матері Терези"

Господь, дай мені сили 

                                      Втішати, а не бути втішеним, 

                                      Розуміти, а не бути зрозуміли

                                      Любити, а не бути любимим… 

                                       Адже, коли віддаємо, 

                                       отримуємо ми і, вибачаючи,  

                                       Знаходимо собі прощення

                                               /Із молитви св. Франциска, 

                              улюбленої молитви Матері Терези//

   

   Є особистості всесвітньовідомі, визнані за свою особливу діяльність, яка переходить у площину людських цінностей і несе Доброту, Милосердя, Терпимість, Любов до обездолених громадян різних країн і народів; це привертає увагу світової спільноти і, як вдячність, - ці люди стають публічними, удостоюються престижних нагород та премій, користуються визнанням і пошаною за своє прагнення – допомогти і зробити світ кращим.

   До когорти таких людей належить албанка - Мати Тереза /26.08.1910 – 5.09.1997/ (світське ім’я якої Агнес Гонджа Бояджиу), уродженка Македонії. 

    Сьогодні в Народному домі смт. Перегінське проведено вечір-роздумів "Духовний заповіт Матері Терези" організований працівниками Народного дому та Перегінської центральної міської бібліотеки для працівників клубних та бібліотечних закладів Перегінської територіальної громади. 

  Ведучі заходу Віра Абрам та Лідія Мельник пройшлися сторінками життя Матері Терези, присутні познайомилися із біографічними відомостями, міжнародною доброчинністю, всесвітнім визнанням і нагородами, а також про уроки та заповіти, якими в житті керувалась Мати Тереза.

Із словами-роздумами про духовне життя  наше у порівнянні до життя Матері Терези, звернувся до присутніх о. Богдан Русинкевич.

Вечір-роздумів супроводжувався виконанням духовних пісень у виконанні чоловічого гурту «Братове» та  

вокальний жіночий ансамбль.

На завершення ведучі подякували всім за участь у заході , де всі могли пороздумувати над життям Матері Терези та усвідомити, що життя її є для нас прикладом того, як , живучи на Землі, можна випромінювати світло Божого милосердя і дарувати його людям.