СНІД – сучасна проблема людства

Традиційно 1 грудня увесь світ відзначає День боротьби зі СНІДом  в ім’я соціальної терпимості  та розширення обміну інформацією про пандемію, що швидкими темпами розповсюджується усіма регіонами земної кулі. За даними ООН, щороку у світі від СНІДу помирає 3 млн. людей, а ще 5 мільйонів стають носіями хвороби. Україна  нині є однією з найнебезпечніших країн Європи  щодо СНІДу. Щоденно реєструють 47 нових випадків ВІЛ – інфекції, 12 випадків захворювань на СНІД.

   Простягнути руку для вітання – цим простим жестом для тих, хто живе з ВІЛ, вимірюється рівень людяності. Острах, уникнення контактів, обмеження спілкування – повсякденні речі, з якими ці люди навчилися якщо не миритися, то співіснувати. У кожного з них – своя історія зараження смертельною інфекцією та історія життя із нею.

  До уваги читачів в Перегінській центральній міській бібліотеці   представлена бібліотечна викладка «Не зламай свою долю». Наявна література  висвітлює основні шляхи передачі інфекції, розміщені матеріали консультування з проблем захворювання на ВІЛ, вірусні гепатити , матеріали освітньо-профілактичних заходів. Адже запобігти хворобі завжди простіше, ніж лікувати.

«… І свічка плакала в скорботі »

 

                                                          Не дай задути в темряві свічу,

  Коли затужать поминальні дзвони

                                                       І потьмяніють  золотоікони

                                                        Від чорної розпуки і плачу.

                                                                              Наталя Данилюк

   У  четверту суботу листопада щорічно всі українці – і в Україні і за її межами – відзначають сумний і болючий День пам’яті жертв голодоморів 1932 – 1933 років.

    За підрахунками українських та зарубіжних дослідників,  його жертвами стали від 7 до 10 млн. людей.  Третина всіх померлих від голоду діти.  Більше, ніж півстоліття правду про причини й небачений масштаб злочину проти українського народу приховували. Дослідження розпочалися лише наприкінці 80-х років минулого століття.                                 

   Похоронним дзвоном по всій нашій землі прокотилася страшна чума  Голодомору. Ніколи світ не бачив такого  штучно створеного лиха. Ніколи горе настільки великого масштабу не спіткало українців, коли понад 10 мільйонів людей  просто щезли з лиця  землі, ніби й не народжувалися, не росли, не кохали,не сміялися, не жили…

   На знак вшанування пам’яті жертв Голодомору в Україні в Перегінській центральній міській бібліотеці організовано тематичну книжкову виставку – пам'ять «… І свічка плакала в скорботі». 

    У  виданнях, які представлені на виставці, переконливо розкриваються причини, перебіг, масштаби та наслідки цієї страшної події,яка забрала мільйони життів безвинних людей.

   До книжкової  експозиції  увійшли праці  істориків, міжнародних діячів, громадських активістів, які доклали зусиль, аби  розсекретити і оприлюднити архівні документи   про найстрашнішу трагедію в історії українського народу.

Із старшокласниками проведено годину реквієм  по такій же темі.

    Про страшну трагедію 1933 року наша землячка, поетеса Наталя Данилюк присвятила вірш «Свічка пам’яті», який присутнім продекламувала художній керівник народного дому Віра Абрам.

https://drive.google.com/file/d/1M7PEoNy_kGXye21h69QfYIbPaGATuf0t/view?usp=sharing

   Пам’ятати і знати про жахливу трагедію нашого  народу – мало. Її потрібно носити  у душі, у серці. Бо ті нещасні люди вмерли за щось, вони не боролися, не воювали і не відстоювали своє право на життя. Їм не дали такої змоги. Більшість з них просто згасла на очах. І не тому ми маємо пам’ятати про це, бо так треба, бо воно колись було, а тому , що це – наша історія, наша правда. Українців нищили, вбивали, морили голодом,та вони йшли, падали, але вставали, піднімали один одного і ступали далі. Це має бути пересторогою для майбутніх поколінь, щоб таке більше ніколи не повторилося.

   Вони для нас – зразок волі і терпіння, приклад святих мучеників на землі. Вони варті частинки серця істинного українця, а також пошани кожного, хто може  назвати себе Людиною.

   Всіх жителів  селища запрошуємо взяти участь у відзначенні дня пам'яті жертв Голодомору "Вогонь скорботи в серцях навіки", який відбудеться 27 листопада о 16 годині біля могили Січових Стрільців.

 

«ХАЙ НЕ ЗГАСНЕ ВАША ВІРА В ЩЕДРІСТЬ ЛЮДСЬКОЇ ДОБРОТИ».

 В 2021 році День працівника соціальної сфери України припадає на 7 листопада.

    День працівника соціальної сфери – свято, яке по праву належить тим, хто виявляє милосердя, робить добро не тільки зі службового обов’язку, а й за велінням совісті та покликом душі. Соціальна робота — це практична діяльність, що відбувається у складному, змінному середовищі. Соціальному працівнику доводиться стикатися з різними сферами життя людини і суспільства

  Піклуючись про людину, її майбутнє, забезпечуючи надання соціальних гарантій і допомоги тим, хто потрапив у нелегкі життєві ситуації, соціальний працівник робить вагомий внесок у розбудову демократичного, громадянського суспільства.

   До Дня працівника соціальної сфери в Перегінській центральній міській бібліотеці проведено свято «ХАЙ НЕ ЗГАСНЕ ВАША ВІРА В ЩЕДРІСТЬ ЛЮДСЬКОЇ ДОБРОТИ».

   Ведучі свята Оксана Яцишинець та Ліда Мельник акцентували увагу, що саме соціальним працівникам  властиві такі якості, як самовіддане служіння обраній справі, доброта і милосердя, чуйність і щедрість душі і все це винагороджується вдячністю і повагою мільйонів українців, яким вони несуть розраду і тепло, допомагають долати життєві труднощі, додають віри і впевненості у завтрашньому дні.

 Від імені селищного голови з вітальним словом соціальних працівників привітав заступник голови Перегінської селищної ради Василь Леонович Глинка і вручив грамоту  директору територіального центру Олександрі Юріївні Бойко за самовіддану працю та допомогу людям.

В свою чергу директор територіального центру Олександра Юріївна Бойко також привітала своїх колег із святом, висловила  безмежну вдячність за їхні подвижницькі зусилля та побажала , щоб невичерпною була чиста криниця їхніх сердець, а заслужена шана додавала  сил і наснаги на нові здобутки у цій справі. Та нагородила подяками працівників із великим досвідом роботи, а це: Стефурин Мирославу, Кулик Наталію, Країло Тетяну, Мельник Христину, Лесяк Ганну та Петреній Оксану.

   У цей вечір присутні на святі мали чудову нагоду почути пісні у виконанні методиста Народного дому Віти Олексій.

Коштовний скарб народу – українська мова

                          

   

    9 листопада – День української писемності та мови. 6 листопада 1997 року було підписано Указ Президента України, у якому говориться: «На підтримку ініціативи громадських організацій та з урахуванням важливості ролі української мови в консолідації суспільства постановляю: «Установити в Україні День української писемності та мови, який відзначати щорічно 9 листопада в день вшанування пам’яті Преподобного Нестора Літописця».

   Це свято  нагадує  кожному з нас про те, що найбільший і найдорожчий скарб у кожного народу  - це його мова. В ній і мудрість віків, і пам’ять  народу і щирість душі…

   Сьогодні ми маємо безцінний дар – одну з наймилозвучніших і найкрасивіших мов світу. З нагоди свята  у  Перегінській  центральній міській бібліотеці  презентується книжкова виставка «  Коштовний скарб народу – українська мова».

     Видання,  які представлені на виставці, дають змогу згадати історію виникнення писемності, відчути красу  української мови, дізнатися про її величезні можливості, а також згадати той багатолітній  тернистий шлях, яким пройшла  наша рідна мова  у своєму розвитку.

   Ми народжуємося,  виростаємо,  навчаємося,  будуємо кар’єру  – насолоджуємось кожним днем життя.  І весь цей час поряд із нами, пліч - о-  пліч,  живе могутня, красива Мова.  Без  спілкування людина не може повноцінно й щасливо існувати  в  цьомі світі. А мова,  якою ми розмовляємо,  є прекрасним внутрішнім виразом душі, який проливається сонячним світлом через таку складову мови як слово.

   Із  давніх – давен відомо, що слово має могутню,чародійну силу.  За допомогою, наприклад, лагідної   колискової матуся, мелодійно промовленими словами,заспокоює та заколихує своє дитятко, ніби говорячи, що  все буде добре, що нема ознак хвилюватись і плакати. Недарма ж говорять,що  словом можна важко поранити та, навпаки, - вилікувати. Отже, ми маємо надзвичайну силу,що супроводжує нас протягом  усього  життя. І  лише нам робити вибір, у який бік  буде   спрямована дія Слова. 

   Українська літературна мова, якою ми користуємося сьогодні, є однією із найдавніших мов світу. Вона успадкувала давньоруську писемність і в ранній період своєї історії продовжувала розвивати традиції  літературної мови Київської Русі , скарби усної народної творчості та  живого мовлення українського народу.

   Започаткував солов’ їну мову Іван Котляревський , а свої літературні  традиції вона виявляла у творах Тараса Шевченка. Саме він уперше своєю творчістю підніс українську мову на високий рівень словесно – художньої культури, заклав підґрунтя для розвитку стильового розмаїття й мовного багатства сучасної літературної мови.  

   Зміцнення та розвиток мови, зростання її престижу – почесна місія кожного українця. Допоки живе рідне слово,доти й живе Україна!

Цінуймо ж Мову,бо вона  у нас одна.