Ми проти куріння! Ми - здорове покоління!

   Традиційно щороку 31 травня весь світ і Україна в тому числі, відзначає День боротьби з тютюнопалінням.

    Противники шкідливої звички закликають кинути палити хоча б на один день. Позбутися шкідливої звички непросто. На щастя, є чимало випробуваних способів кинути палити і почати здоровий спосіб життя. Саме про вплив тютюнопаління на організм людини та про те, як позбутися цієї шкідливої звички знайомлять відвідувачів матеріали прес-дайджеста «Твій вибір- твоє життя», який влаштований на абонементі Перегінської центральної міської бібліотеки та підготували онлайн-презентацію «Ми проти куріння! Ми - здорове покоління!»

 

     День боротьби з тютюнопалінням був встановлений у 1987 році Всесвітньою організацією охорони здоров'я. Перед світовою спільнотою було поставлено завдання - добитися, щоб у 21 столітті проблема паління тютюну зникла. У березні 2006 року Верховна Рада України ратифікувала Рамкову конвенцію ВООЗ з боротьби проти тютюну. Конвенція зобов'язує учасників вживати конкретних заходів, спрямованих на боротьбу з цим явищем. На сьогоднішній день вже прийнятий закон про заборону куріння в громадських місцях Проте оскільки спеціальні місця для куріння на вулиці не позначені і заборонних табличок немає, досить складно визначити порушника. За даними експертів, тютюновий дим містить 4000 хімічних речовин, серед яких нікотин, який є однією з найсильніших отрут. Після проникнення сигаретного диму в легені нікотин потрапляє в мозок вже через сім секунд. Куріння викликає підвищення частоти пульсу, концентрацію цукру в крові, сприяє легкій збудливості кори головного мозку, має розслаблюючу дію на периферичні м'язи. Такий вплив є причиною цілого ряду хронічних захворювань, провокує розвиток онкологічних, серцево-судинних недугів, захворювань органів дихання. Смертність від раку легенів у курців у 20 разів вище, ніж у некурящих. Любителі тютюну в 13 разів частіше страждають стенокардією і в 10 разів - виразкою шлунку. Відомо, що крапля нікотину вбиває коня. Для людини смертельною стає доза в 50-100 міліграм. За підрахунками медиків, при викурюванні в день 20-25 сигарет за 30 років курець пропускає через свої легені 150-160 кг тютюну і не вмирає тільки тому, що вводить його невеликими дозами. Крім того, куріння віднімає до 10% робочого часу. 

    Тож запрошуємо на перегляд виставки та онлайн-презентації і доброго всім здоров'я.

«А мати вишивала рушники думками й українськими піснями».

                                                                                                             

             

                                                                                               Одягнімо, друже, вишиванки –

Наш чарівний український стрій.

Не для когось, не для забаганки,

А для себе, вірний друже мій.

Одягнімо вишиванки, друже,

Як одвічний предків талісман.

Хай не буде серед нас байдужих

І один в нас буде отаман.

   Історія української вишиванки налічує близько тисячі років. Традиція її носіння ріднить її з традиціями інших слов'янських народів, до національних костюмів яких також входять вишиті сорочки з орнаментом.

   У третій четвер місяця, цього року 20 травня, українці за традицією святкують День вишиванки – це всеукраїнське свято, яке покликане зберегти споконвічні народні традиції створення та носіння етнічного вишитого одягу.

   Ми пропонуємо всім бажаючим здійснити цікаву подорож в історію     українського етнічного бренду – вишивки, і допоможе в цьому наша народознавча книжкова виставка «Вишиванковий розмай», яка організована у Перегінській центральній міській бібліотеці для того, щоб підтримати сутність української вишивки, зберегти та популяризувати славні українські традиції серед молоді.

А також  бібліотекарі зібрали  на абонементі  виставку домашнього вишиття «А мати вишивала рушники думками й українськими  піснями». На виставці представлені роботи майстринь :Ліди Мельник, Лесі Вашкур, Ірини Мельник, Галини Василів, Ірини Бурмас, Ярослави Мельник. Вийняті і представлені з бабусиної скрині старі рушники, вишиті сорочки. Різні за стилями і технікою, кольорами та формами всі вони притягають увагу, захоплюють фантазією майстрів. 

    Нещодавно наша поетеса Наталя  Данилюк взяла участь у конкурсі «З Днем вишиванки», який організувала поетична  спільнота «Стан душі моєї» і була нагороджена Дипломом за зайняте ІІ місце. Пропонуємо увазі користувачів вірш «Скриня» у виконанні Віри Абрам.

В цей день працівники бібліотеки прийшли на роботу у своїх вишиванках та взяли участь у флешмобі "Одягни вишиванку".

     Вишиті рушники здавна були поширені на Україні як неодмінний атрибут народного побуту, весільної і святкової обрядовості, як традиційна окраса селянського житла. Важливі події в житті народу ніколи не обходились без рушників, які, крім декоративного навантаження, мали великий образно-символічний зміст. Рушники завжди висіли на покуті, святому місці, де збирається вся родина на трапезу, освячуючи її молитвою. По суті рушники виконували роль тих же святих образів. 

Висить рушник у хаті на кілочку,

Калина червоніє на столі,

А біля неї – жовті колосочки,

Мов пустотливі братики малі,

Це все – моя земля, моя Вкраїна,

Це рук моєї матері тепло,

І цей рушник, яким і дочку й сина

Благословляє мати на добро.

   Вишитий український рушник пройшов крізь віки і нині щедро розстелений для всіх, хто не черствіє душею, близьким і далеким друзям і гостям. То ж нехай цей символ завжди буде у Вашій оселі, як ознака великої любові і незрадливості.

   Вишиванка, чи то вишита сорочка, – це для українця не лише одяг, не лише вбрання, яке вдягається у найважливіші дні життя або на свята – це символ приналежності до роду та нації. Яскраві кольори, фантастичні візерунки-символи, багатство фантазії майстрів – усе це і є вишиванка. А ще з вишиванкою пов’язана вся багатовікова історія українського народу.

   Вишиванка – це оберіг, який захищає від всього злого  та приносить здоров’я і багатство.  Саме про красу та технологію вишивання ви зможете детальніше дізнатися, завітавши  до Перегінської центральної міської бібліотеки  та переглянути  народознавчу виставку «А мати вишивала рушники думками й українськими  піснями».

«Європа – надія мільйонів»

                                                                                            «Світ схожий на книгу, і той, хто знає тільки свою країну, пройшов у ній лише першу сторінку»

Фужере де Монброн

У третю суботу травня, починаючи з 2003 року, в Україні щорічно відзначається День Європи.Відзначення Дня Європи в Україні − це важливий крок у зміцненні самоідентифікації України як європейської держави, причетної до традицій і цінностей Європи.

   Україна  -  єдина держава не член ЄС, у якій на державному рівні відзначається День Європи. Обираючи курс на євроінтеграцію, намагаючись інтегруватися в європейське співтовариство, наша держава і почала відзначати День Європи. В Україні свято сприймається як спосіб приєднання до тих цінностей, яких дотримуються в Європейському Союзі. Важливо пам'ятати, що, обираючи демократичні цінності, громадянське суспільство, правову свідомість, збереження традиції, європейську систему освіти й інші категорії цього рівня, ми обираємо Європу.

   День Європи - це символ започаткування нової успішної моделі мирної співпраці між державами, що ґрунтується на спільних цінностях та інтересах. 

   У рамках цьогорічного  святкування  Дня  Європи – 2021  у Перегінській центральній  міській  бібліотеці   організована виставка-інсталяція «Європа – надія мільйонів»,  спрямована на покращення рівня проінформованості  нашої молоді про Європу, Європейський Союз.

На виставці представлені видання про історію, принципи функціонування, керівні інституції, органи ЄС та їх діяльність, європейські цінності, відносини Європейського Союзу та України та ін.

    Багато цікавого та загадкового, що таїть в собі Європа, побачили користувачі бібліотеки  під час інтернет-круїзу «Європа на твоїй долоні». Під час youtub-перегляду вони ознайомились із визначними місцями країн Європейського Союзу, а також із представленими книгами письменників цих країн.

   День Європи поступово стає справою державного значення і відіграє неабияку роль у формуванні громадської думки в Україні про майбутнє нашої держави в дружній європейській сім’ї народів.

«В. Стефаник-володар дум селянських»

До 150-річчя від дня народження Василя Семеновича Стефаника працівники Перегінської центральної бібліотеки підготували віртуальну виставку «В. Стефаник-володар дум селянських»

    Ім'я Василя Стефаника вимовляється з особливою любов'ю. Він увійшов в історію не лише української, а й світової літератури як автор правдивих соціально-психологічних новел з життя галицького селянства під владою Австро-Угорської монархії, а згодом шляхетської Польщі.

Уся творчість Василя Стефаника і є оте мужнє слово на захист і во славу свого народу. 

   Василь Семенович Стефаник народився 14 травня 1871 року в селі Русові на Прикарпатті (Снятівський повіт на Станіславщині, тепер Івано-Франківська область), в родині заможного селянина. Батько його, засліплений жадобою до збагачення, жорстоко визискував наймитів і навіть членів родини. Дитинство Василя минуло серед бідняцької дітвори, з якою він пас худобу.

   В сім років батько записав Василька до сільської школи. Влітку хлопець допомагав у роботі дорослим, а коли кінчалися польові роботи, ходив до сільської школи. У 1883 році вступив до Коломийської гімназії. І в школі, і в гімназії Стефаник відчув соціальну нерівність. 

   Виключений 1890 року з Коломийської гімназії Стефаник, слідом за Лесем Мартовичем, переходить до Дрогобицької гімназії. Там він продовжує брати участь у таємному гуртку і в агітаційній роботі на селі. Серед гімназистів ходили цілі легенди про І. Франка. Стефаник спеціально пішов до Нагуєвич, де жив тоді Каменяр, щоб познайомитись з ним. Відтоді почалася щира дружба двох письменників.

   Закінчивши гімназію і виконуючи волю батька, восени 1892 року Василь вступив на медичний факультет Краківського університету.З осені 1897 року в буковинській і галицькій періодиці починають з’являтися його новели. На початку 1899 року в Чернівцях вийшла збірка новел «Синя книжечка», яка одразу привернула до себе увагу. Польський вчений Морачевський перекладає новели на польську, а Ольга Кобилянська – на німецьку мови. 1900 року у Львові з’являється друга збірка – «Камінний хрест», а 1901 року – збірка «Дорога».

   1 січня 1900 року померла мати Стефаника. Письменник тяжко переживав втрату найдорожчої людини і сам занедужав. Коли трохи покращало, він пише новели «Палій» і «Кленові листки». Та величезне напруження знову привело до загострення хвороби. Через хворобу, а в основному через те, що медицина не подобалась Стефаникові, він наприкінці 1900 року залишає університет і зовсім виїздить із Кракова.

   У вересні 1903 року Стефаник у складі делегації Галичини поїхав у Київ, а звідти в Полтаву на відкриття пам’ятника І. Котляревському. Тут він зустрівся з Лесею Українкою , М. Коцюбинським, М. Старицьким, М. Лисенком, В. Самійленком та іншими діячами культури.

В січні 1904 року він одружився з давньою приятелькою Ольгою Гаморак і оселився в тестя в с. Стецеві (неподалік від Русова), взявши на себе всі господарські турботи.

  Від 1908 до 1918 року, аж до розпаду Австро-Угорщини, Стефаник був послом до австрійського парламенту від радикальної партії. Незважаючи на ораторський хист, рідко виступав у парламенті із промовами, одначе дуже пильно виконував свої обов’язки посла на Покутті.

  1914 року помирає Стефаникова дружина, і він залишається вдівцем із трьома малолітніми дітьми – Семеном, Кирилом та Юрієм, яких йому помагає виховувати сестра дружини, Олена Плешкан.

  Починається Перша світова війна, залишаючи глибокий слід у житті і творчості письменника. Під час першої окупації Галичини військами царської Росії Стефаник залишався у Русові і переховувався у місцевих селян та у близького приятеля – Марка Черемшини. Перед другою окупацією утік з австрійською армією і в 1916 році добрався до Відня, де зупинився у друзів – Левка Бачинського та Ярослава Веселовського.

  А в січні 1930 року трапилося  лихо – частковий параліч надовго прикував письменника до ліжка.7 грудня 1936 року із його кімнати вийшов ісповідник – отець Михайло Дольний і промовив лише одне слово: «Уже»…

Василя Стефаника – блискучого письменника європейської слави, новеліста, патріота, українця і людини не стало…

   Творчість Василя Стефаника – оригінальне явище світового рівня, ім’я його поправу стоїть поряд з іменами найвизначніших літературних авторитетів.Його творчість не раз порівнювали, зіставляли з творчістю Тараса Шевченко. І. Труш в 1909 році для німецькомовного журналу «Ukrainische Rudshau» лише статтю, де каже, що такі українські письменники як Тарас Шевченко, Іван Франко і Василь Стефаник найкраще відображають характер українського народу.

   Стефаник, як і кожний великий письменник, має індивідуальне творче обличчя, свій властивий лише йому стиль письма. Він створив короткі психологічні новели, які не обтяжені описом побуту, зовнішніх умов.

Стефаник В. С.Твори / В. С. Стефаник; передм. В. Лесина. – Київ: Дніпро, 1984. – 173 с.

   Василь Стефаник – один з найвидатніших українських прозаїків. У своїх глибоко ліричних, повних драматизму творах він змальовує тяжке життя селянства Західної України, стихійний протест трудівників землі проти нелюдських умов існування.

Стефаник В. Вибране/В.Стефаник.-Ужгород:Карпати,1979.-390с.

   Новели про життя західноукраїнських селян кінця ХЦІХ-ХХ ст.. Подвигу гідні їх велика правдивість, народність і мистецька досконалість.

Стефаник В..Камінний хрест / В. Стефаник; упоряд. І. М. Андрусяк. – Київ: Школа, 2007. – 272 с. – (Б-ка шкіл. класики).

   До видання увійшли кращі твори з доробку видатного українського письменника В. Стефаника – короткі психологічні новели, сповнені драматизму і правдивості.

Добір поданих текстів обумовлений шкільною програмою з української літератури.

Стефаник В. Кленові листки:Оповідання/В.Стефаник.-К.,Дніпро,1987.-237 с.

У глибоко лірних, сповнених драматизму оповіданнях письменник змалював тяжку долю селян Західної України на рубежі ХІХ-ХХ ст.. Твори вражають своїм лаконізмом, глибиною почуттів, виразністю мови.

Стефаник В. Новели/ В. Стефаник.-  Ужгород:Карпати,1977.-175 с.

 З винятковою художньою силою майстер української новели викриває соціальну дійсність  прикарпатського села. Твори вражають жахливою картиною минулого

Бабій В.Покутський трисвіт/В.Бабій .-Ів.-Франківськ:Супрун В.П.,2010.-208с.

Видання представляє «Покуцтську трійцю»:Василя стефаника, Леся Мартовича, Марка Черемшину у їх багатогранному вимірі через художнє слово, слово критика і літературознавця.

Горак Р. Д. Кров на чорній ріллі: есе-біографія Василя Стефаника / Р. Д. Горак. – Київ: Академія, 2010. – 608 с.

Його називали Володарем дум селянських, Мужицьким Бетховеном, а він вважав себе Великим страдником.Над ним висіло прокляття за сподіяний предками злочин – знав, що має спокутувати його. Від того все навколо було чорним, як мужицьке поле.Постійно мучив його неспокій. Ніде не знаходив пристановища.Вчився на лікаря, але не став ним. Був послом до віденського парламенту, але нічого суттєвого зробити не зміг.Жив у боргах. Соромився своєї бідності.Боліли йому людські страждання. Натягував від того струни душі своєї і виливав свій біль на папері.Постійно сумнівався, чи його письмо буде зрозумілим.

Франко вважав його своїм наслідником у літературі, критикував тих, хто хотів спримітизувати написане ним.

Таким постає Василь Стефаник в есе-біографії Романа Горака «Кров на чорній ріллі».

Лесин В. М.Василь Стефаник / В. М. Лесин. – Київ: Дніпро, 1981. – 150 с. – (Літературні портрети).

   Василь Стефаник  (1871 - 1936) – видатний український письменник, великий майстер стислої соціально-психологічної новели.

У книжці популярно розповідається про життя письменника, його ідейно-творчі шукання, аналізуються особливості стилю і самобутність новеліста, простежується  місце письменника в історії літератури.

Стефаник К. В.Літературно-меморіальний музей В. С. Стефаника / К. В. Стефаник, Б. П. Галюк. – Ужгород: Карпати, 1981. – 46 с.

  У селі Русові Івано-Франківської області, де народився відомий український письменник, автор психологічних новел про життя західноукраїнських селян кінця XIX -  початку XX століття Василь Стефаник, відкрито літературно-меморіальний музей, експонати якого розповідають про життя і творчість видатного новеліста, про вшанування пам’яті письменника.

Гнідан О. Д. Василь Стефаник. Життя і творчість: посібник для вчителя / О. Д. Гнідан. – Київ: Рад. шк., 1991. – 222 с.

Автор розглядає твори класика української літератури Василя Стефаника (1871 - 1936), аналізує новели збірок «Синя книжечка», «Камінний хрест», «Дорога», «Моє слово», «Земля», в яких відтворене життя західноукраїнського селянства на зламі двох століть: за часу першої світової війни та панування Польщі.

Багато уваги надається характеристиці творчої манери, стилю письменника.

Низький уклін українським Матерям

 

  Берегинею кожного роду, кожної сім’ї є мудра Жінка – матір. Для кожного з нас саме її образ є найріднішим, найближчим, найдобрішим, найдорожчим ! А наша любов до Матері – безмежна та вічна !   Найдорожчою людиною в нашому житті завжди була, є і буде мама. Мама завжди поруч, бо бути ангелом-охоронцем призначено їй самим Богом.

     Мама – це наймиліше у світі слово. В цьому слові все: ніжність, доброта, любов і піклування. Воно відлунює різними прекрасними мелодіями і колисковими піснями. Воно пахне польовими квітами та натрудженими руками. В ньому безсонні ночі, нескінченні хвилювання. Мама – це символ безмежної любові, великої душі, символ життя.

    У цей сонячний травневий день хочеться щиро подякувати всім матерям за повсякденну турботу, невтомну працю, велике терпіння, за безсонні ночі, безмежну любов, ніжні руки, ласку і тепло. Любіть та цінуйте своїх матерів, піклуйтеся про них, показуйте своїми добрими ділами і гідним життям, що вони виростили достойних синів та дочок. 

 До Дня матері працівники Перегінської центральної міської  бібліотеки спільно із викладачем класу образотворчого мистецтва Перегінської ДШМ Оксаною Матішак підготували виставку учнівських робіт присвячених Дню Матері «Мамина весна»  та влаштували книжкову виставку у вікні «Образ Матері в художній літературі».

Увазі користувачів бібліотеки пропонуємо добірку віршів поетеси Наталі Данилюк.

НАТАЛЯ ДАНИЛЮК «МАМА РОЗСИПАЛА СОНЦЕ…»

Мама розсипала сонце 

у нас під вікном –

жовті чубаті нарциси 

розкрили долоні, 

леза листочків 

розрізали ґрунту рядно,

вітру кивають 

голівоньки ніжні і сонні.

Мама блакить заплела

у волосся весні –

крокус-метелик

обтрушує зрошені крильця,

квітень його пеленає

в ранкові пісні,

спати вкладає під вечір

у тепле кубельце.

Мама, як щедра весна, 

розплескала тепло –

і розмаїття тюльпанів 

стрункими рядами 

вздовж огорожі 

строкатим огнем зацвіло, 

двір оживився, 

немов петриківський орнамент.

Мама посіяла слово

в дитячій душі...

Слово зійшло,

ніби сонцем обніжені квіти,

тягнеться в небо

проз вії густих споришів...

Світить.

НАТАЛЯ ДАНИЛЮК «МАМИНА ЛЮБОВ»

Таке життя – шалена колісниця, 

Яка крізь нетрі мчиться напролом!.. 

І добре, що зринають рідні лиця 

У пам’яті, овіяні теплом.

Що можна доторкнутись до дитинства, 

Де все таке намолене, просте, 

Як Божий дар святого материнства, 

Як паросток, що з-під землі росте...

Нехай стезя до правди вужча й вужча, 

Й куди не глянеш – терня, болота... 

Та мамина любов непроминуща, 

Безмежна, всепрощаюча, свята.

Вона у вирві – рятівна мотузка, 

Яка мене тримає на плаву. 

Хай мрії розбиваються на друзки, 

Та я до світла тягнуся, живу,

Ще змалечку злеліяна у слові, 

У чистоті пісень і молитов, 

Де щирість материнської любові 

З упадку піднімала знов і знов,

І дарувала у зневірі крила, 

В сльозі – розраду, в гніві – каяття... 

Спасибі, мамо, що благословила 

Мою дорогу у земне життя!

Війна в серці, в пам’яті, в книгах...

І живуть у пам’яті народу

Його вірні дочки і сини,

Ті, що не вернулися з походів

Грізної, великої війни.

Їх життя, їх помисли високі,

Котрим не судилось розцвісти,

Закликають мир ясний і спокій,

Як зіницю ока, берегти.

В. Симоненко

   Кожен рік віддаляє нас від тієї незабутньої і великої переможної весни 1945 року. Не одне покоління виросло і змужніло за післявоєнні роки. Битва з фашизмом – далека історія для більшості сучасників. Та живою і невмирущою є пам’ять про тих, хто ціною власного життя відстояв мир, свободу і незалежність Батьківщини, врятував світ від фашистської навали. 

   Святий обов’язок – донести до нащадків історичну правду про війну та її героїв, їх подвиги, радощі перемог та біль втрати бойових друзів, зробити все для того, щоби ніколи не перервався зв’язок поколінь.

   8–9 травня Україна традиційно вшановує День пам’яті та примирення і День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. У ці дні ми згадуємо про непересічну роль українців у перемозі Об’єднаних Націй у Другій світовій війні, висловлюємо подяку та повагу всім борцям проти нацизму, увіковічнюємо пам’ять про загиблих воїнів, жертв війни, воєнних злочинів, депортацій та злочинів проти людяності, скоєних у ці роки.

   На честь відзначення пам’яті та примирення і 76 – ї річниці перемоги під        нацизмом у Другій світовій війні 1939 – 1945 років   у Перегінській центральній  міській бібліотеці організовано тематичну виставку – пам'ять на тему «Війна в серці, в пам’яті, в книгах...».